Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судових засідань: Кунда Д.І.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року

по справі № 17/72

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 21.06.2007 року у даній справі позов задоволено повністю; визнані протиправними, нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000362301/0/231 від 06.02.2007 р. та №0000362301/1/897 від 23.04.2007 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року скасовано постанову Господарського суду Полтавської області від 21.06.2007 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідач на підставі відповідного направлення провів виїзну планову перевірку з питань достовірності сплати позивачем податків за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000362301/0/231 від 06.02.2007 року та №0000362301/1/897 від 23.04.2007 року про донарахування позивачу земельного податку у розмірі 39 685 грн. та штрафних санкцій у розмірі 19 843 грн. на підставі підпункту "б" пункту 4.2.2. статті 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення позивачем ст. 13 розділу 6 та ст. 23 розділу 7 Закону України від 03.07.1992р. №2535-ХП "Про плату за землю" (2535-12) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем при донарахуванні спірних сум земельного податку та штрафних санкцій правомірно взято до уваги факт передачі земельної ділянки позивачем в оренду, що в свою чергу, відповідач обґрунтовано ототожнив зі зміною її цільового призначення та в межах наданих законом повноважень прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Судами встановлено, що згідно з Рішенням Кременчуцької міської Ради від 24.02.2005р. ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" є власником земельної ділянки площею 93,7494 га по вул. І.Приходько, 139.

Позивач користується земельними ділянками на підставі акту на право користування земельною ділянкою 11ПЛ № 002576, і підприємству належать землі промисловості площею 2640,00 кв.м. та відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ПЛ №177832 - 937494,00 кв.м. Згідно вказаних документів, цільовим призначення землі є землі підприємств і іншої промисловості –код 1.10.5.

Позивачем з земель, якими він володіє, було надано в користування земельні ділянки, на яких знаходяться промислові будівлі та виробничі приміщення ТОВ "Інструментальний завод" та ДП "Механічний завод", що являються дочірніми підприємствами позивача та приймають участь в його виробничому циклі.

Відповідно до Договорів оренди земельної ділянки ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" надав у користування земельну ділянку ТОВ "Інструментальний завод" площею 25287 кв.м. та ДП "Механічний завод - площею 27 494 кв.м. для експлуатації та обслуговування промислових будівель по вул. І Приходько,139, код 1.10.5. Ст. 8 Договорів встановлює заборону для орендаря використовувати земельну ділянку не за призначенням.

Відповідно до Листа Кременчуцького міського управління земельних ресурсів 3016/175 від 30.01.2006р. - цільове призначення земельних ділянок не змінюється якщо орендар приймає участь в технологічному процесі орендодавця.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена у витягу № 4032, наданому Кременчуцьким міським управлінням земельних ресурсів в своїй відповіді № 339 від 24.01.2006 року.

Факт передачі позивачем землі в оренду розцінений податковим органом як зміна цільового використання земельної ділянки з земель промисловості на землі комерційного використання.

З таким висновком відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції.

Так, ст. 2, 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що земельний податок сплачується платником виходячи з грошової оцінки землі.

Згідно ст. 13 зазначеного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Згідно ст. 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Статтею 204 Земельного кодексу України встановлено, що державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Процедура зміни цільового використання передбачена ст. 20 Земельного кодексу України та Постановою КМУ № 502 від 11.04.2002 (502-2002-п) року. Рішення щодо цільового використання приймаються органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно, правильним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності права у податкового органу змінювати цільове використання земельних ділянок позивача з будь-яких підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем не представлено передбачених чинним законодавством доказів зміни цільового використання земельних ділянок, наданих в оренду, отже їхнім цільовим призначенням залишається категорія –землі промисловості, що підтверджується листом Кременчуцького міського управління земельних ресурсів №14-17-7/9942 від 27.12.2006 року.

Таким чином, позивач повинен був сплачувати податок на землю, виходячи з грошової оцінки землі на підставі довідки, виданої відповідним управлінням земельних ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювався розрахунок вартості наданої стороннім землекористувачам земельної ділянки на підставі довідки Кременчуцького міського управління земельних ресурсів з грошовою оцінкою 1 кв.м. земель з 01.01.2005 р. –74,02 грн., а з 01.01.2006 р. –76,68 грн. за всю ділянку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі постанови Господарського суду Полтавської області від 21.06.2007 року.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007 року скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Полтавської області від 21.06.2007 року по справі № 17/72.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.