Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Матолича С.В., Розваляєвої Т.С.,

секретаря - Нагорного М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року у справі №230/7099-2007 А за позовом Красноперекопської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним рішення, -

У травні 2007 року Красноперекопська міжрайонна державна лабораторія ветеринарної медицини звернулася в суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним рішення №13 від 24.01.2007 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 9409,00 грн. і штрафу в сумі 18818,00 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при перевірці невірно розрахував витрати часу для формування цін на платні послуги, встановив заниження накладних витрат, безпідставно здійснював контроль за додержанням державної дисципліни цін при наданні платних послуг позивачем.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року, позов задоволений частково. Визнане частково нечинним рішення відповідача від 24.01.2007 р.

Справа № К-32074/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

№13 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 8770,82грн. та штрафу в сумі 17540,04грн., в решті частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями судів попередніх інстанцій Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права і процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Красноперекопська міжрайонна державна лабораторія ветеринарної медицини створена відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) і підпорядкована управлінню ветеринарної медицини в АР Крим, діє також на підставі Положення "Про Красноперекопську міжрайонну державну лабораторію ветеринарної медицини" (далі положення), затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини №47 від 17.06.2003р. (z0607-03) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.07.2003р. за №613/7934 (z0613-03) (далі - Положення) та зареєстрована як юридична особа.

Державною інспекцією по контролю за цінами в АР Крим була проведена перевірка Красноперекопської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини з питань правильності формування та застосування вартості платних послуг, наданих Красноперекопському ринку Кримспоживспілки за період з 01.08.2006р. по 11.12.2006р., за результатами якої був складений акт перевірки №0808 від 13.12.2006р., за висновками якого встановлені порушення Красноперекопською міжрайонною державною лабораторією ветеринарної медицини вимог Механізму формування тарифів на ветеринарні роботи та послуги, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства №51 (z0176-96) від 19.02.1996р., в наслідок чого позивачем були зайво отримані грошові кошти у розмірі 9408,89грн. На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте рішення №13 від 24.01.2007 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 9409,00 грн. і штрафу в сумі 18818,00 грн..

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходили з тих обставин, що відповідно висновків судово-бухгалтерської експертизи встановлене необґрунтоване отримання позивачем в дослідженому періоді виручки при здійсненні послуг ветеринарно-санітарної експертизи у розмірі 638,98 грн. та відповідно до ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" підлягає стягненню штраф у двократному розмірі 1277,96 грн..

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ст.3,ст.9 Положення лабораторія є державною установою ветеринарної медицини з питань лабораторної діагностики хвороб тварин, ветеринарно-санітарної експертизи, оцінки якості безпеки продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, у тому числі сировини, продуктів та харчових продуктів, кормів тваринного і рослинного походження, кормових добавок та організації лабораторної справи у Красноперекопському і Первомайському районах та в м. Армянськ, яка у межах своєї компетенції має право проводити ветеринарно-санітарну експертизу та лабораторні дослідження продуктів і продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження за рахунок суб'єктів господарювання, власників тварин, згідно з тарифами.

Відповідно до ст.26 розділу V Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) № 2498-ХИ від 25 червня 1992 року, із змінами та доповненнями (в редакції Закону № 3200-ІУ від 15.12.2005р. (3200-15) , який діяв у дослідженому періоді, далі - Закон України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) ), оплата проведення заходів щодо запобігання і ліквідації хвороб тварин (крім тих, що зазначені у статті 25 цього Закону), лікування хворих тварин, лабораторні дослідження, ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження (за винятком планових радіологічних досліджень та досліджень на трихінельоз) та оплата послуг при експортно-імпортних операціях, транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюються за рахунок власників тварин, продукції тваринного і рослинного походження згідно з тарифами. Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.

За змістом статті 6 розділу II Закону України "Про ціни і ціноутворення"№ 507-ХП від 03 грудня 1990р. (507-12) , із змінами та доповненнями (далі - Закон про ціни) у народному господарстві України застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється відповідно до положень статті 8 Закону про ціни, а саме шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів): граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Крім того, положеннями даної статті передбачено, що Урядом України можуть вводитися інші методи державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) , постановами Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1992 року № 478 "Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів" (478-92-п) , від 21 жовтня 1994 року № 733 "Про ціноутворення в умовах реформування економіки" (733-94-п) та з метою своєчасного і правильного встановлення тарифів на місцях за ветеринарні роботи і послуги наказом № 51 (z0176-96) Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996р. затверджений Механізм формування тарифів на ветеринарні роботи та послуги, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 квітня 199бр за № 176/1201 (далі - механізм №51 (z0176-96) ).

У відповідності з нормами Механізму №51 (z0176-96) формування тарифів на ветеринарні роботи та послуги пропоноване проводити на визначеній основі.

Судом встановлен, що під час проведення дослідження за наданими на судову експертизу документами, експертом було встановлено необґрунтоване отримання позивачем в дослідженому періоді виручки при здійсненні послуг ветеринарно-санітарної експертизи у розмірі 638,98 грн.

При проведенні Державною інспекцією з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим дотримання Красноперекопською міжрайонною державною лабораторією ветеринарної медицини дисципліни цін виявлені порушення порядку формування та застосування цін, наведений у акті перевірки, на підставі матеріалів перевірки було прийняте оскаржуване рішення.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, послалися лише на висновки судрово-бухгалтерської експертизи, наводячи при цьому законодавчі норми та нормативно-правові акти, не даючи аналізу їх дії на спірні правовідносини та чому суди прийшли до висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції не перевірили інші докази по справі, не дали належного аналізу та оцінки висновкам перевірки та правильності визначення тарифів, на які посилається відповідач, не перевірені доводи відповідача щодо порушення встановленого порядку формування тарифів, дотримання яких є обов’язковим, не встановлено в чому виразилася неправильність застосування відповідачем методики визначення спірних тарифів. З рішень судів попередніх інстанцій не можливо визначитися у правильності їх висновків та чому саме були прийняті до ували лише висновки експертизи, висновки судів не мотивовані, не обгруновані

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги частково спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст. 18 КАС України справа підлягає направленню до розгляду до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 вересня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 червня 2009 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеному статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .