Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду Одеської області від 03.11.2006

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007

у справі № 15/322-06-8898А

за позовом приватного підприємства "Південь-М’ясо"(далі –ПП "Південь-М’ясо")

до ДПІ,

за участю прокуратури Суворовського району міста Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Марчук Ю.С., Сдобнікової С.Ю.,

відповідача –не з’явились,

Генеральної прокуратури України –Комаси О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 21.08.2006 № 0002732301/0 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Одеської області від 03.11.2006, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007, позов задоволено з тих підстав, що висновки проведеної ДПІ перевірки ґрунтуються на даних журналу "Ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів промислового виробництва", який не є первинним документом та не містить достовірних відомостей щодо змісту та обсягу фактично здійснених позивачем операцій з купівлі-продажу товару.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник з посиланням на приписи пункту 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"зазначає, що під час проведення перевірок платників контролюючий орган має право використовувати будь-які документи, які свідчать про ухилення платника від оподаткування. Крім того, за висновком ДПІ, надані позивачем накладні не містять обов’язкових реквізитів, а тому не можуть вважатися належними доказами у розумінні частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, тоді як неоприбуткування ПП "Південь-М’ясо"усієї продовольчої продукції, що була оглянута ветеринарним лікарем та оцінена як доброякісна, є порушенням вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та обумовлює законність прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу –без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення, згідно з яким ПП "Південь-М’ясо"визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 110 249,50 грн. (у тому числі 80 157 грн. за основним платежем та 30 092,50 грн. штрафних санкцій) було прийнято на підставі виявленого в ході проведеної ДПІ виїзної планової перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 12.05.2005 по 31.03.2006 факту неоприбуткування підприємством у бухгалтерському обліку придбаних продовольчих товарів, які були пред’явлені для огляду ветеринарному лікареві та оцінені останнім як доброякісні.

Судами також з’ясовано, що зазначений висновок було зроблено податковим органом за результатами дослідження записів журналу "Ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів промислового виробництва", зроблених ветеринарним лікарем, причому дані цього журналу не співпадають з відомостями, які містяться у податкових та видаткових накладних на поставку товару, а саме –щодо кількості поставленої продукції та назви деяких постачальників.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів місцевий та апеляційний суд встановили, що позивач належним чином відобразив у податковому обліку одержану ним продукцію з урахуванням факту повернення товару постачальнику –суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності визначення контролюючим органом позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток внаслідок неоприбуткування підприємством одержаної продукції.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено обов’язок платника податку вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

За змістом абзаців четвертого, п’ятого цієї ж норми Закону у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій . Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Оскільки, як правильно зазначили судові інстанції, журнал "Ветеринарно-санітарної експертизи харчових продуктів промислового виробництва"не є первинним обліковим документом, то він не може підтверджувати факт здійснення господарської операції та свідчити про порушення платником податкової дисципліни у разі невідповідності даних цього журналу даним бухгалтерського обліку платника.

Таким чином, з огляду на з’ясовані судами фактичні дані, зокрема, факт належного відображення ПП "Південь-М’ясо"у бухгалтерському обліку господарських операцій за даними первинних документів, слід погодитися з висновком судів про неправомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Посилання скаржника на можливість використання ним будь-яких документів під час проведення перевірки не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України. Адже право податкового органу на перевірку документів платника не свідчить про обов’язковість підтвердження цими документами господарських операцій.

Твердження ДПІ про відсутність у податкових накладних позивача усіх обов’язкових реквізитів також не спростовують висновки судів, позаяк наявність у накладних незначних недоліків у заповненні, при умові, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка їх видала, та містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції тощо, не є підставою для висновку про неможливість таких накладних підтвердити факт здійснення господарської операції.

За таких обставин у Вищого адміністративного суду України відсутні передбачені законом підстави для скасування правильних та обґрунтованих рішень попередніх інстанцій.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Одеської області від 03.11.2006 та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі № 15/322-06-8898А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.