Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

на постанову Господарського суду Черкаської області від 09.08.2006 року

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.12.2006 року

у справі №15/5337а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод"

до Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Відкрите акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод"звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2005 року №0000192602/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 230390,00 грн., з яких 115195,00 грн. –основний платіж та 115195,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 09.08.2006 року (суддя Потапенко В.В.), залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.12.2006 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Мельник С.М., судді –Жук Г.А., Корсакова Г.В.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано тим, що контролюючий орган під час проведення документальної перевірки позивача неправильно визначив період отримання валового доходу від безоплатно одержаних активів і неправильно визначив первинну вартість безоплатно отриманого майна, у результаті чого було неправильно визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, Смілянська об’єднана державна податкова інспекція Черкаської області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано положення пп. 4.1.5 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вказуючи при цьому, що станом на 01.01.2003 року на позабалансовому обліку позивача по складу №71 рахувались залишки остовів електродвигунів, які у подальшому були використані для відновлення електродвигунів та продані, а тому вартість зазначених остовів підлягала відображенню у податковому обліку підприємства та включенню до валового доходу за І квартал 2003 року.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки від 13.09.2005 року №602/26-209/30147563/12898, про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки підприємство не включило до валового доходу за І квартал 2003 року вартість безоплатно отриманих остовів електродвигунів ЕД-118А у сумі 954000,00 грн. (530 шт. х 1800,00 грн.) та остовів ЕД-118Б у сумі 7860,00 грн. (6 шт. х 1310,00 грн.). Так, у ході здійснення перевірки було встановлено, що станом на 01.01.2003 року на позабалансовому обліку по складу №71 рахувались залишки остовів електродвигунів, які у періоді, що перевірявся, були використані для відновлення електродвигунів та продані, а відтак вартість таких остовів підлягала включенню до складу валового доходу підприємства за І квартал 2003 року на підставі пп. 4.1.5, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств' як сума вартості товарів, безоплатно наданих платнику податку.

Заперечуючи проти висновків відповідача, позивач посилався на неправильне визначення періоду отримання валового доходу від безоплатно одержаних активів, оскільки остови були отримані ним 01.01.1999 року від ВАТ "Смілянський електромеханічний завод ім. Т.Г. Шевченка"у зв’язку з реорганізацією підприємства. Зважаючи на отримання остовів саме на зазначену дату, визначення ціни остовів станом на 01.01.2003 року здійснено неправомірно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність донарахування позивачу податку на прибуток, зважаючи на наступне.

Підпунктами 4.1.5 та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначено, що валовий доход включає в себе доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді, а також доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Визначаючи період отримання позивачем доходу у вигляді вартості товарів, безоплатно наданих підприємству, суди попередніх інстанцій правильно врахували, що згідно висновку судової товарознавчої експертизи від 28.04.2006 рок №171-ТЗ залишки остовів ЕД-118А та залишки остовів ЕД-118Б були фактично отримані позивачем у власність станом на 01.01.1999 року від ВАТ "Смілянський електромеханічний завод ім. Т.Г. Шевченка", а відтак висновки відповідача про отримання позивачем валового доходу від безоплатно одержаних активів у І кварталі 2003 року не відповідають дійсним обставинам справи.

Що ж стосується визначення ціни згаданих остовів, то зазначеним висновком судової товарознавчої експертизи встановлено, що вартість остова електродвигуна ЕД-118А станом на 01.01.1999 року становила 136,08 грн. без врахування ПДВ, а остова електродвигуна ЕД-118Б –142,00 грн. без врахування ПДВ.

Зважаючи на те, що контролюючим органом при донарахуванні позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток була безпідставно використана вартість остовів станом на 01.01.2003 року, тобто неправильно визначена первинна вартість безоплатно отриманих активів, оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтовано визнаним таким, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Черкаської області від 09.08.2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.12.2006 року у справі №15/5337а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.