Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі –ДПІ)

на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2008

та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008

у справі № 2-16/2559-2008А

за позовом приватного підприємства "Стройсервіс-2000"(далі –ПП "Стройсервіс-2000"

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 11.12.2007 № 0019332301/0 з підстав його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008, позов задоволено. Ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій мотивовано неправомірністю зміни в односторонньому порядку орендної плати за земельну ділянку.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати зазначені рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального права. Зокрема, в обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про обов’язок позивача застосовувати коефіцієнти до ставок орендної плати за землю, установлені рішенням Сімферопольської міської ради 21-ї сесії V скликання від 24.05.2007 № 264.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- ПП "Стройсервіс-2000"(орендар) та Сімферопольською міською радою (орендодавець) було укладено договори оренди від 21.02.2007, на підставі яких позивачеві було передано в оренду земельні ділянки для обслуговування та експлуатації виробничо-адміністративного комплексу по вул. Данилова, 43 у м. Сімферополі, та договір оренди від 09.07.2004 про надання позивачеві у строкове платне користування земельної ділянки по вул. Севастопольській, 37 у м. Сімферополі;

- умовами названих договорів визначено розмір орендної плати за названі земельні ділянки, а саме:

згідно з пунктом 4.1 договору оренди земельної ділянки від 21.02.2007 (який зареєстровано у комітеті по управлінню земельними ресурсами міської ради за № 1311) орендна плата за п’ять років у сумі 11 457,60 грн. сплачується орендарем щомісячно по 190,96 грн.;

за змістом пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 21.02.2007 (який зареєстровано у комітеті по управлінню земельними ресурсами міської ради за № 1312) розмір орендної плати за 10 років становить 402 662,40 грн. та сплачується шляхом внесення щомісячних платежів у сумі 3355,52 грн.;

за пунктом 3.1 договору оренди земельної ділянки від 09.07.2004 сторонами установлено орендну плату у сумі 127 349,04 грн. за сорок дев’ять років, яка вноситься ПП "Стройсервіс-2000"щомісячно по 216,58 грн.;

- зазначеними договорами передбачено можливість зміни установленого розміру орендної плати лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору;

- податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.12.2007 № 0019332301/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов’язання з орендної плати за землю у сумі 5799,18 грн. (у тому числі 3866,12 грн. за основним платежем та 1933,06 грн. штрафних санкцій), було прийнято на підставі висновку ДПІ про обов’язковість застосування позивачем нових коефіцієнтів до ставок земельного податку, установлених рішенням Сімферопольської міської ради 21-ї сесії V скликання від 24.05.2007 № 264, під час сплати орендних платежів після прийняття цього рішення;

- зміни щодо розміру орендної плати до зазначених договорів не вносилися.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю"використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

В силу приписів статті 13 названого Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про плату за землю"розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі"орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 (220-2004-п) в порядку статті 14 Закону України "Про оренду землі", розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею ж 30 Закону України "Про оренду землі" (161-14) передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що зміна коефіцієнтів до ставок земельного податку може бути підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору. Власне ж установлення Сімферопольською міською радою нового порядку обчислення розміру плати за оренду землі згідно з рішенням від 24.05.2007 № 264 не можна вважати зміною установленої договором орендної плати.

Відтак попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2008 у справі № 2-16/2559-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.