Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (далі – ДПІ)

на постанову господарського суду Миколаївської області від 13.09.2007

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2008

у справі № 6/318/07 (22а-1571/2008)

за позовом дочірнього підприємства "Кіровське-2"приватного підприємства малого виробничого підприємства "Березань"(далі –ДП "Кіровське-2")

до ДПІ

про визнання недійсним рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –Євдокимчика В.Г. та Євдокимчик Г.Ф.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.09.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2008, позов задоволено; рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.12.2006 № 0000412303/0 та № 0000422303/0 скасовано. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що торгівля не входить до статутних видів діяльності позивача, тоді як одержання від замовників компенсації вартості використаних під час виконання підрядних робіт матеріалів не є торгівельною діяльністю, оскільки не передбачає отримання підприємством прибутку саме від реалізації цих матеріалів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що використання позивачем матеріалів не власного виробництва під час виконання робіт з газифікації з подальшим одержанням від замовників оплати вартості цих матеріалів є торгівельною діяльністю, що обумовлює обов’язковість придбання позивачем торгового патенту та застосування реєстраторів розрахункових операцій під час такого продажу товарів.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- згідно з довідкою Миколаївського обласного управління статистики від 22.09.2004 № 1576 основними видами діяльності ДП "Кіровське-2"є загальне будівництво будівель та будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв’язку і енергозабезпечення;

- в ході проведення ДПІ виїзної планової перевірки ДП "Кіровське-2"на предмет дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2006, оформленої актом від 13.12.2006 № 294/23-32631122, було виявлено факт використання позивачем під час виконання підрядних робіт з газифікації матеріалів не власного виробництва, вартість яких (що за період, охоплений перевіркою, склала 42006,60 грн.) було включено до складу вартості виконаних робіт, без придбання торгового патенту та без проведення зазначених операцій з реалізації товару через реєстратор розрахункових операцій; вказані операції здійснювались через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів;

- наведені висновки було покладено податковим органом в основу прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.12.2006 № 0000422303/0, згідно з яким позивачеві було нараховано 640 грн. штрафу, та № 0000422303/0 про зобов’язання ДП "Кіровське-2"сплатити 210 033 грн. фінансових санкцій.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо фактичного здійснення позивачем торговельної діяльності під час використання матеріалів при виконанні підрядних робіт з подальшою компенсацією замовником вартості цих матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 1 статті 3 названого Закону суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язано проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"передбачено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи однієї з необхідних підстав для обов’язку суб’єкта господарювання застосовувати РРО під час здійснення розрахункових операцій та придбання торгового патенту є здійснення торговельної діяльності.

Згідно з частинами першою, третьою статті 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Оскільки господарсько-торговельна діяльність є різновидом підприємницької діяльності, то в силу вимог статті 42 названого Кодексу вона має здійснюватись з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В даному ж разі, як з’ясовано судовими інстанціями, позивач одержував від замовників лише компенсацію вартості матеріалів, використаних під час виконання робіт з газифікації, без отримання будь-якого доходу.

Водночас за змістом частини першої статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов’язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку про неправильність кваліфікації податковим органом як торговельної діяльності позивача одержання останнім від замовників компенсації використаних ним під час виконання підрядних робіт матеріалів не власного виробництва та правомірно задовольнили позов.

Однак в ході касаційного розгляду даного спору позивачем було подано клопотання про закриття провадження у справі з причин ліквідації ДП "Кіровське-2"згідно з ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.11.2009 у справі № 2/144/09 про банкрутство названого підприємства.

За змістом пункту 5 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до частини другої статті 228 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 221, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області залишити без задоволення.

2. Визнати постанову господарського суду Миколаївської області від 13.09.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2008 у справі № 6/318/07 (22а-1571/2008) такими, що втратили законну силу.

3. Провадження у справі № 6/318/07 (22а-1571/2008) закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.