Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача Мирошниченка Г.В.

Генеральної прокуратури Комаси О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

на постанову Господарського суду Херсонської області від 25.09.2007 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008 р.

у справі № 8/301-АП-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоотехнологія"

до 1. Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області,

2. Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Херсонської області від 25.09.2007 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008 р., позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бериславському районі Херсонської області про відмову позивачеві у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2006 року у сумі 45833 грн., за липень 2006 року в сумі 196834 грн., за вересень 2006 року в сумі 237114 грн., за жовтень 2006 року в сумі 86434 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 566215,00 грн.

ДПІ у Бериславському районі Херсонської області подала касаційну скаргу та доповнення до неї, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. "а"п.п. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві податковим органом сум бюджетного відшкодування за травень, липень, вересень та жовтень 2006 року слугували висновки перевірки про те, що позивач в силу вимог п.п. "а"п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не має права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки не провадив діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців, що передували місяцю, за наслідками якого заявляється бюджетне відшкодування. Підставою для зменшення бюджетного відшкодування за вересень та жовтень 2006 року слугували також висновки перевірки про наявність у позивача обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менших, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, оскільки податкова інспекція із загального обсягу оподатковуваних операцій за ці періоди самостійно виключила певні обсяги таких операцій з підстав їх безтоварності та спрямованості на штучне завищення обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 місяців.

Визнаючи нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки податкової інспекції про непроведення позивачем протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед заявленням сум до бюджетного відшкодування у травні-жовтня 2006 року господарської діяльності, а також про недостатній для бюджетного відшкодування обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців є неправильними, оскільки господарська діяльність у позивача відсутня була до жовтня 2005 року, а з листопада по червень 2006 року позивач мав оподатковувані операції у кожному звітному періоді. При цьому, суд, з посиланням на ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в основну судового рішення поклав обставини, встановлені постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 11/399-АП-06 від 131.06.2007 р. про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про відмову у наданні бюджетного відшкодування за січень і березень 2006 року, щодо проведення діяльності ТОВ "Зоотехнологія"та наявності у останнього достатнього обсягу оподатковуваних операцій протягом 12 календарних місяців, які передували як січню місяцю, так і березню 2006 року.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 13.06.2007 р. у справі № 11/399-АП-06, обставини якої щодо реальності здійснення господарських операцій, які не враховувались податковим органом при визначенні обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 місяців, що передували звітним періодам, були покладені в основу оскаржених судових рішень, як такі, що не підлягають доказуванню в силу вимог ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова суду була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.12.2009 р., а справа направлена до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. При цьому, суд касаційної інстанції визнав недостатнім висновок суду апеляційної інстанції стосовно документального оформлення як єдиної підстави для визнання дійсності господарської операції з поставки товару, а також зазначив, що суд залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини, які можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, їх не спростував та не вказав на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо оцінки доказів. Крім того, суд апеляційної інстанції, встановивши, що заявлені позивачем до бюджетного відшкодування суми податку включають і податок, сплачений у зв’язку із придбанням товарів, робіт, пов’язаних із спорудженням основних фондів (реконструкцію комплексу по вирощуванню свиней), не встановив, в якій сумі позивач сплатив у зв’язку із цим податок на додану вартість, незважаючи на те, що дана обставина має істотне значення для застосування абзацу третього підпункту "а"підпункту 7.7.11 пункту 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Отже, обставини, встановлені скасованою постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.06.2007 р. у справі № 11/399-АП-06 не можуть вважатися такими, що не підлягають доказуванню при розгляді даної справи № 8/301-АП-07.

Ухвалення судових рішень без повного та всебічного з’ясування обставин, які мають значення для вирішення справи та які належало встановити при ухваленні судового рішення, зокрема щодо реальності здійснення господарських операцій, могло призвести до неправильного вирішення справи. Такі порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у зв’язку із чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди мають встановити дійсні обставини справи, зокрема дослідити питання реальності спірних господарських операцій, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Суду слід звернути увагу на визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту: "визнати нечинними податкові повідомлення-рішення". Такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), може стосуватися лише нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили, а вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування) –індивідуального акту, протиправність (недійсність, скасування) якого виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 25.09.2007 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.