Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

відповідача Кириченка Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області

на постанову Славутського міського суду Київської області від 07.12.2006 р.

та постанову Апеляційного суду Київської області від 13.03.2007 р.

у справі № 2-а-50 (22-А № 26 / 2007)

за позовом ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області

про зобов’язання вчинити дії, стягнення сум, відшкодування моральної шкоди та судових витрат, -

Постановою Славутського міського суду Київської області від 07.12.2006 р. позов задоволено частково. Зобов’язано ДПІ у м. Славутичі Київської області здійснити у встановленому порядку повне повернення ОСОБА_5 надміру сплаченого ним податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит за 2005 рік відповідно до поданого розрахунку від 06.02.2006 р. на суму 502,70 грн. Стягнуто з ДПІ у м. Славутичі Київської області на користь ОСОБА_5 штраф за неповне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб внаслідок застосування права на податковий кредит за 2005 рік у сумі 502,70 грн. Стягнуто з Державного бюджету України компенсацію за втрачений заробіток у зв’язку із явкою до суду у сумі 129,84 грн. та у рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з правовою допомогою стягнуто 15 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 13.03.2007 р. постанову суду першої інстанції змінено в частині розміру стягнення штрафу - зменшено розмір стягуваного з податкової інспекції штрафу на користь позивача до 166,82 грн. В решті постанову залишено без змін.

ДПІ у м. Славутичі Київської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення. Посилається на порушення судами норми матеріального права: п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", наголошуючи на тому, що до розрахунку податкового кредиту включається сума нарахованої заробітної плати без вирахувань внесків до соціальних фондів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Згідно декларації сума нарахованого доходу позивача за основним місцем роботи за 2005 рік становила 37528,42 грн., сума утриманого податку –4878,62 грн., сума витрат, що включаються до складу податкового кредиту (витрати з оплати за навчання дочки) –3867,5 грн., сума податку, що підлягає поверненню у зв’язку із нарахуванням податкового кредиту, - 502,70 грн.

Згідно із розрахунком податкового органу сума податку, що підлягає поверненню, становить 335,88 грн. Дана сума розрахована виходячи із загального оподатковуваного доходу позивача –заробітної плати у сумі 38811,66 грн. без виключення сум збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Позиція судів попередніх інстанцій щодо неправомірності проведення податковим органом розрахунку податкового кредиту, виходячи із суми загального оподатковуваного доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати без вирахувань внесків до соціальних фондів, та, відповідно, щодо правильного проведення позивачем такого розрахунку, виходячи із суми загального оподатковуваного доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеної на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, є такою, що узгоджується з положенням п. 1.6 ст. 1, п. 3.5 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003р. № 889-IV.

Пункт 1.16. ст. 1 вказаного Закону визначає податковий кредит як суму (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Загальний річний оподатковуваний дохід, в свою чергу, дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року (абзац четвертий пункту 1.6 ст. 1 вказаного Закону).

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця (абзац третій пункту 1.6 ст. 1 вказаного Закону).

Загальний оподатковуваний дохід, зокрема, складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті) (абзац другий пункту 1.6 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до п. 3.5. ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. № 889-IV при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Дохід позивача за 2005 рік складався із заробітної плати у сумі 38811,66 грн. Об’єкт оподаткування при нарахуванні такого доходу визначався шляхом зменшення суми заробітної плати на суми збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно, дохід, який підлягав кінцевому оподаткуванню і який за вимогами п. 1.6 ст. 1 вказаного Закону зараховується до загального оподатковуваного доходу, становив 37528,42 грн.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції, якою обґрунтовано зменшено розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню на користь позивача, - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Київської області від 13.03.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.