Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача –Демчик О.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 22 квітня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року

у справі №25/84 А

за позовом Приватного підприємства "Львівнафтопродукт –ГНГ"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У лютому 2008 року Приватне підприємство "Львівнафтопродукт –ГНГ"(далі –ПП "Львівнафтопродукт –ГНГ"), яке є правонаступником всіх прав та обов’язків Дочірнього підприємства "Львівнафтопродукт"Відкритого акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз", звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2007 року № 0001552320/0/10485 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 365550,00 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 22 квітня 2008 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова від 31 травня 2007 року № 0001552320/0/10485 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 365550,00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року постанову Господарського суду Львівської області від 22 квітня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Личаківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 22 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ДПІ у Личаківському районі м. Львова задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела виїзну планову перевірку ПП "Львівнафтопродукт –ГНГ"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 178/23-2/32053053 від 17 травня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість"та пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", яке полягає в заниженні податкового зобов’язання за листопад 2008 року на 80700,00 грн., за грудень 2006 року на 163000,00 грн., а всього на 243700,00 грн.

31 травня 2007 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001552320/0/10485 про визначення ПП "Львівнафтопродукт – ГНГ"податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 243700,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 121850,00 грн. на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, скасовуючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 31 травня 2007 року № 0001552320/0/10485, виходив з того, що фактичне вивезення товарів за межі митної території України підтверджено записом на п’ятому основному аркуші вантажно-митних декларацій, як цього вимагають пункти 3-7 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 року № 163/121. Крім іншого відповідачем в порушення пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2006 року № 327, не зазначено в чому саме полягало порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до абзацу 12 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість"товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП "Львівнафтопродукт"ВАТ "Концерн Галнафтогаз"(комітент) та ТОВ "Торговий дім "Браво"(комісіонер) укладе но договір комісії № 01/11-06 від 01 листопада 2006 року, згідно пункту 1.2 якого комісіонер зобов'язаний за дорученням комітента за винагороду здійснити від свого імені і за рахунок комітента в строки і порядку, встановленими даним договором одну чи декілька зовнішньоекономічних операцій по експорту товарів, представлених коміте нтом по номенклатурі, приведеній в специфікаціях до даного договору.

Факт виконання комісіонером - ТОВ "Торговий дім "Браво"зобов'язань по договору комісії № 01/11-06 від 01 листопада 2006 року підтверджено, зокрема, звітом комісіонера за період з 01 листопада 2006 року по 30 листопада 2006 року та звітом комісіонера за період з 01 грудня 2006 року по 31 грудня 2006 року. Підтвердженням отримання позивачем коштів від ТОВ "Торговий дім "Браво" за реалізовані ним комісійні товари являється довідка № 19/922 від 28 лютого 2008 року ЛВД ВАТ "Універсал Банк".

На виконання договору комісії № 01/11-06 від 01 листопада 2006 року ТОВ "ТД "Браво"в період з 30 листопада 2006 року по 22 грудня 2006 року здійснило відвантаження на експорт отриманого на підставі актів прийому передачі това ру на комісію молока сухого незбираного на загальну суму 1218500,00 грн. (в тому числі за листопад –403500,00 грн., за грудень –815000,00 грн.) на користь нерезидента - Компанії SІА "SОМЕХ"(Латвія), з яким у комісіонера укладено зовнішньоекономічний контракт № 21/03 від 21 березня 2006 року на поставку сухого зне жиреного та сухого незбираного молока.

Як вбачається з матеріалів справи, до зовнішньоекономічного контракту з Компанією SІА "SОМЕХ"(Латвія) № 21/03 від 21 березня 2006 року було укладено додатки, які є невід'ємною частиною контракту, а саме: № 16 від 30 листопада 2006 року, вантажоотримувачем у якому зазначено Компанію AL GARAS FOOD INGRIDIENTS (BELL FOODS) DR.FAWZI GARAS, адреса розвантаження –Alexandria Egipt; № 17 від 30 листопада 2006 року, вантажоотримувачем у якому зазначено Компанію MISBIS GIDA SAN VE TIK AS, адреса розвантаження –Istanbul, Turkey; № 18 від 05 грудня 2006 року, вантажоотримувачем у якому зазначено Компанію BALABAN GIDA SANAYI VE TIKARET A.S., адреса розвантаження –Istanbul, Turkey; № 19 від 08 грудня 2006 року, вантажоотримувачем у якому зазначено Компанію BALABAN GIDA SANAYI VE TIKARET A.S., адреса розвантаження –Istanbul, Turkey; № 20 від 22 грудня 2006 року, вантажоотримувачем у якому зазначено Компанію SOLEN CIKOLATA GIDA SAN VE TIK AS, адреса розвантаження –Mersin, Turkey.

Згідно вимог Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої наказом Державної Митної служби України від 09 липня 1997 року № 307 (z0443-97) , у графі 8 "Одержувач"вантажно-митної декларації наводяться відомості про одержувача - нерезидента, на адресу якого повинен бути доставлений товар згідно із зовнішньоекономічним догово ром (контрактом) або іншим документом, який підтверджує наміри сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані вимоги виконані де кларантом в повному обсязі.

Отже, податковим органом не спростовано факту здійснення експорту товару. Фактичне вивезення то варів за межі митної території України підтверджено записом на п'ятому основному аркуші ("При мірник для декларанта") вантажно-митної декларації "задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі"із зазначенням дати фактичного вивезення, а також не наведено доказів не правомірного визначення бази оподаткування по зазначених вище операціях, як цього вимагають пункти 3-7 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 року № 163/121.

Так, у випадку чіткого дотримання порядку укладення комісійного договору та вантажної митної декларації у комітента є повне право на нульову ставку за таким реалізованим товаром, що передбачена підпунктом 6.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно застосував нульову ставку оподаткування до операцій з продажу молока сухого незбираного через комісіонера згідно договору комісії № 01/11-06 від 01 листопада 2006 року за листопад 2006 року у сумі 403500,00 грн. та за грудень 2006 року 81500,00 грн., що в повній мірі відображено ПП "Львівнафтопродукт –ГНГ"в Деклараціях з податку на додану вартість за листопад –грудень 2006 року, а також підтверджено актом перевірки.

Таким чином безпідставним є висновок акту перевірки про порушення позивачем підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність визначення відповідачем ПП "Львівнафтопродукт –ГНГ"податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 243700,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 121850,00 грн.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про невідповідність ухвалених у справі судових рішень нормам матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Львівської області від 22 квітня 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 22 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.