Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Пластик"відкритого акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж"(далі –ДП "Пластик")

на постанову господарського суду Запорізької області від 14.09.2006

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006

у справі № 23/538/06-АП

за позовом ДП "Пластик"

до державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі –ДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Лазька В.Г.,

відповідача –Благодіра Р.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16.01.2006 № 0000032307/0/1324 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Запорізької області від 14.09.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006, у позові відмовлено з причин недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем було віднесено до валових витрат вартість придбаної за договором від 20.08.2004 № 39 продукції.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДП "Пластик"просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що порушення його контрагентом правил здійснення господарської діяльності не може бути підставою для настання негативних наслідків для позивача, позаяк на момент укладення та виконання названого договору постачальник товару –приватне підприємство "Інтер-груп"- був включений до Єдиного державного реєстру та мав статус платника ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 24 720 грн. (у тому числі 16 480 грн. за основним платежем та 8 240 грн. штрафних санкцій), було прийнято на підставі виявленого в ході проведеної перевірки платника факту включення ДП "Пластик"до складу валових витрат підприємства вартості товару у сумі 65 872,14 грн. за податковими накладними, складеними приватним підприємством "Інтер-груп"- постачальником позивача за договором від 20.08.2004 № 39, тоді як рішенням Ордзонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 08.11.2004 зі справи № 2-3702/04 було визнано недійсними установчі документи приватного підприємства "Інтер-груп", а також його державну реєстрацію та реєстрацію як платника ПДВ і бухгалтерські документи з моменту складання з причин реєстрації цього підприємства на підставну особу та наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності цього суб’єкта господарювання.

Відмовляючи у задоволенні позову, попередні судові інстанції послалися на те, що установлення судом недійсності установчих документів та свідоцтва платника податків контрагента позивача з моменту реєстрації виключає можливість підтвердження факту здійснення відповідної господарської операції первинними документами, складеними цим суб’єктом.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Помилковим є висновок судів про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат на оплату продукції за договором, укладеним з приватним підприємством "Інтер-груп".

Адже визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суди не спростували доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим формування позивачем валових витрат) постачальник –приватне підприємство "Інтер-груп"- було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про свого контрагента, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею ж 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (755-15) установлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Разом з тим, в даному разі для того, щоб дійти достовірного висновку про законність включення позивачем до складу валових витрат за договором, укладеним з приватним підприємством "Інтер-груп", судам слід було дослідити обставини, пов’язані з укладенням та виконанням цього договору, з’ясувати реальність його виконання на підставі встановлення, чи відбулася реальна зміна в активах, зобов’язаннях чи власному капіталі учасників зазначеного договору, виклавши у мотивувальній частині рішення зроблений на підставі цього висновок щодо нікчемності чи правомірності зазначеного правочину.

За таких обставин оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Пластик"відкритого акціонерного товариства "Запоріжсантехмонтаж" задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 14.09.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006 у справі № 23/538/06-АП скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.