Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання: Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі –ДПІ, відповідач-1)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2006

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2006

у справі № А 23/78

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –СПД ОСОБА_1.)

до ДПІ

та Красногвардійської державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі –Красногвардійська ДПІ, відповідач-2)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов з урахуванням уточнення до нього подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.12.2005 № 0005542303/0, від 30.12.2005 № 00052303/0, від 09.01.2006 № 000202303/0 та від 11.01.2006 № 00062303/0 та про зобов’язання відповідача-2 утриматися від застосування штрафних санкцій за заниження податкових зобов’язань та від стягнення коштів з рахунків внаслідок прийняття оспорюваних рішень.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2006, позов задоволено частково; оспорювані рішення податкового органу скасовано, а в решті позову відмовлено.

Ухвалені у справі рішення мотивовані тим, що гральне місце у розумінні частини четвертої статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності'являє собою гральний автомат незалежно від кількості осіб, яким одночасно можуть надаватися послуги з проведення гри з використанням цього грального автомату, тоді як вимоги до Красногвардійської ДПІ є необґрунтованими з огляду на те, що перевірку позивача та застосування оспорюваних санкцій було здійснено саме відповідачем-1.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповноту дослідження судовими інстанціями обставин справи та порушення судами норм матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що кожний із гральних автоматів позивача передбачає можливість одночасної гри кількох гравців, а тому позивач повинен був придбати торговий патент на кожне таке гральне місце.

У судове засідання представники сторін не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій:

у сумі 12133 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2005 № 0005542303/0;

у сумі 12319 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 30.12.2005 № 00052303/0;

у сумі 7233 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 09.01.2006 № 000202303/0

та у сумі 7093 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2006 № 00062303/0

став висновок контролюючого органу, викладений у відповідних актах перевірки, про порушення СПД ОСОБА_1 статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"внаслідок надання гральних послуг з використанням чотирьох гральних автоматів "Шалені гроші"із трьома гральними місцями на кожному (тобто при фактичній наявності 12 гральних місць) за наявності лише чотирьох торгових патентів на право здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Статтею 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"передбачено, що:

патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами (частина перша);

під гральним бізнесом у цьому Законі (98/96-ВР) слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі (частина друга);

вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік):

для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем - 4200 гривень;

для використання грального столу з кільцем рулетки - 192000 гривень;

для використання інших гральних столів (спеціальних столів для казино, крім столів для більярду) - 144000 гривень за кожний стіл;

для використання кегельбанів, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них, - 6000 гривень за кожний гральний жолоб (доріжку);

для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань, - 1800 гривень за кожний стіл для більярду;

для провадження інших видів грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці, - 7200 гривень за кожний окремий вид (місце) грального бізнесу (частина третя);

торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл) (частина четверта).

З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що Законом (98/96-ВР) розмежовано такі поняття, як гральні заклади (казино, гральні доми та подібні до них інші гральні місця), гральне обладнання (гральний автомат, гральний стіл з кільцем рулетки, інші гральні столи, кегельбани, столи для більярду) та окреме гральне місце. Під останнім розуміється місце для проведення в певний проміжок часу однієї азартної гри незалежно від кількості учасників цієї гри.

Згідно з пунктом 1.2 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.2006 № 40/374 (z0622-06) , гральний автомат –це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Слід зазначити, що гральні автомати можуть бути об'єднані в єдиний грально-розважальний комплекс. При цьому гральний автомат, що входить в даний комплекс, може мати всі основні блоки грального автомату, або окремі його складові можуть бути загальними для всього комплексу.

В процесі гри на гральному автоматі, що входить до грального комплексу, ситуація, яка виникає під час гри у одного гравця, не залежить від ситуацій, що виникають у інших гравців, кожний гральний автомат повністю автономний в реалізації випадкового випадання результату гри після зробленої ставки.

Таким чином, у випадку, якщо устаткування кожного з гральних місць грального автомата підпадає під наведені поняття грального автомата, то такий гральний автомат буде гральним комплексом, що складається з двох і більш гральних автоматів, з'єднаних в один корпус. У зв'язку з цим суб'єкт господарської діяльності в сфері грального бізнесу повинен придбати торгові патенти на кожний гральний автомат, що входить до складу грально-розважального комплексу.

У разі, якщо хоча б одна із названих умов буде відсутня, наприклад, коли ситуація, яка виникає під час гри у одного гравця, залежатиме від ситуацій, що виникають у інших гравців, а кожний гральний автомат, що входить до грального комплексу, не буде автономний у реалізації випадкового випадання результату гри після зробленої ставки, суб'єкт господарської діяльності в сфері грального бізнесу придбаває один торговий патент на один гральний автомат незалежно від кількості гравців.

Проте у розгляді даної справи судовими інстанціями не було з’ясовано, яким чином здійснюється гра за конструкцією спірних гральних автоматів позивача, а саме - передбачається проведення однієї гри за участю одного (всіх) допустимих гравців або ж фактично має місце проведення різних ігор окремо для кожного гравця; чи залежить результат гри та виграш від участі кожного з трьох можливих гравців або для кожного гравця він є незалежним від участі інших гравців на цьому ж самому гральному автоматі.

Для з’ясування цих фактичних даних судам слід було дослідити технічну документацію спірних гральних автоматів, за необхідності призначивши експертизу для вирішення питань, що потребують спеціальних знань у цій галузі.

Однак судові інстанції ухилилися від дослідження названих обставин, у зв’язку з чим суду касаційної інстанції неможливо зробити висновок про правильність застосування судами норм матеріального права та законність ухвалених у справі рішень.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин оскаржувані судові акти місцевого та апеляційного судів підлягають скасуванню в частині позовних вимог про визнання нечинними оспорюваних рішень, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов’язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Водночас слід зазначити, що за визначенням пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом (2181-14) або іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування"під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Види та перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України, встановлені статтями 14 і 15 названого Закону.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що податкове зобов’язання передбачає обов’язок платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податку, збору (обов’язкового платежу), встановленого Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Відтак штрафні санкції за порушення правил патентування не є податковим зобов’язанням, у зв’язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині визначення спірних штрафних санкцій податковим зобов’язанням.

Водночас слід погодитися з висновками судів про безпідставність позовних вимог до Красногвардійської ДПІ, позаяк перевірки було проведено та оспорювані рішення винесено саме відповідачем-1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України. Виший адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкаси задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 у справі № А23/78 скасувати частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.12.2005 № 0005542303/0, від 30.12.2005 № 00052303/0, від 09.01.2006 № 000202303/0 та від 11.01.2006 № 00062303/0 в частині визначення фінансових санкцій за порушення правил патентування податковим зобов’язанням.

В іншій частині позовних вимог до державної податкової інспекції у м. Черкаси справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 у справі № А23/78 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.