Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської ради Донецької області про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської ради Донецької області на постанову Кіровського районного суду міста Макіївки від 30 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської ради Донецької області (далі - УПСЗН) про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, посилаючись, що їй, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, належить до виплати щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Постановою Кіровського районного суду міста Макіївки від 30 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову УПСЗН у виплаті ОСОБА_6 недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік та стягнуто на її користь зазначену допомогу в розмірі 2010 гривень.

В обґрунтування касаційної скарги УПСЗН посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень і ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії та інвалідом ІІІ групи.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідам ІІІ групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.

У 2008 році УПСЗН виплачувало щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

На момент виплати позивачу 11 липня 2008 року щорічної допомоги на оздоровлення розмір мінімальної заробітної плати становив 525 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій УПСЗН та стягнення на користь позивача недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, суд першої інстанції, з висновком якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, виходив із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами та дійшов висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими визначався розмір мінімальної заробітної плати.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що розмір виплаченої ОСОБА_6 грошової допомоги не відповідає розміру, встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому невиплачена їй в цей період сума допомоги підлягає стягненню у судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, та не порушили норм процесуального права, а тому прийняті ними рішення, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду міста Макіївки від 30 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.