Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Смоковича М.І.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Чумаченко Т.А.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградського району Харківської області про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги до 5 травня,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноградського району Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року,

У чернві 2008 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Красноградського району Харківської області (далі –УПСЗН) про визнання дій протиправними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги до 5 травня, посилаючись, що йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду війни ІІ групи належить до виплати (з урахуванням уточнених позовних вимог) щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та разова грошова допомога до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2007 рік.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову УПСЗН у виплаті позивачу недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік і разової грошової допомоги до 5 травня. Стягнуто з відповідача на його користь щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 1980 гривень та разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 2920 гривень 48 копійок.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з УПСЗН щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 1980 гривень та разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 2920 гривень 48 копійок. Зобов’язано УПСЗН перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 1980 гривень та разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 2920 гривень 48 копійок.

В обґрунтування касаційної скарги УПСЗН посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень і прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, і згідно зі статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є інвалідом війни. Відповідно до частини п’ятої статті 13 цього Закону він має право на щорічну одноразову допомогу до 5-го травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

У 2007 році УПСЗН виплачувало щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) .

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідам ІІ групи, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до частини 7 цієї статті, визначається на момент її виплати.

На момент виплати позивачу у 2007 році щорічної допомоги на оздоровлення розмір мінімальної заробітної плати становив 420 гривень.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано вказав, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що розмір виплаченої йому грошової допомоги не відповідає розміру, встановленому статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому невиплачена йому в цей період сума допомоги підлягає стягненню у судовому порядку.

Відповідно до статті 29 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено виплату щорічної одноразової допомоги до 5-го травня в розмірі 360 гривень. Цим же законом зупинялася й дія частини п’ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги (пункт 13 статті 71).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суди обґрунтовано виходили з того, що, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) № 6–рп/2007 у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 29 та пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме положення частини п’ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня, що підлягає виплаті позивачу, суди дійшли правильного висновку, що застосуванню при її обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімального розміру пенсії за віком, а тому є можливим застосування даної величини до обрахування й інших доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини сторін, та не порушили норм процесуального права, а тому прийняті ними рішення, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають залишенню в силі.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградського району Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.