Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року

у справі № 2-а-1698/08 (22-а-3538/08)

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільне товариство "Автоінвестстрой-Донецьк"

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень

У листопаді 2007 року Підприємство з іноземними інвестиціями Автомобільне товариство "Автоінвестстрой - Донецьк"звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000922340/0 від 17.05.2007 року; № 0000922340/1 від 30.07.2007 року; №0000922340/2 від 19.09.2007 року; № 0000922340/3 від 23.11.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність визначення підприємству податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено Акт № 666/23-111-1/30600477 від 07.05.2007 року.

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення підприємством підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі - Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), що призвело до заниження податку на додану вартість у липні 2006 року на суму 207000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення скарги позивача залишено без задоволення та прийнято нові податкові повідомлення-рішення № 0000922340/1 від 30.07.2007 року; №0000922340/2 від 19.09.2007 року; № 0000922340/3 від 23.11.2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформленої податкової накладної. Крім того суди зазначили про те, що Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) передбачено право на нарахування податкового кредиту незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом звітного податкового періоду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правомірністю висновків судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що одним із видів діяльності підприємства є роздрібна торгівля новими та подержаними автомобілями.

30.01.2006 року між позивачем та ТОВ "АІС-моторс"було укладено договір про надання послуг з організації продажу автомобільної техніки № 307/85, предметом якого, зокрема є вивчення ринку продажу автомобілів, надання послуг з пошуку покупців автомобілів, надання допомоги при укладанні договорів та інше.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На виконання договору від 30.01.2006 року № 307/85 ТОВ "АІС-моторс"було видано податкову накладну № 5117 від 31.07.2006 року на суму 1 242 000 грн., в тому числі 207 000,00 грн. податку на додану вартість, оформлену відповідно до вимог Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (168/97-ВР) .

На думку податкового органу, підприємством було завищено податковий кредит у зв’язку з придбанням послуг, які не пов’язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки, починаючи з кінця липня 2006 року, господарська діяльність позивача не здійснювалась, про що свідчать дані податкових декларацій з податку на додану вартість, розрахунків комунального податку з листопада 2006 року по листопад 2007 року, декларацій з податку на прибуток за звітні податкові періоди 2007 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Підприємство з іноземними інвестиціями Автомобільне товариство "Автоінвестстрой - Донецьк"на час розгляду справи не було виключено з ЄДРПОУ та не знаходилося в стані ліквідації.

У серпні 2006 року позивачем було здійснено відпуск автомобілів на загальну суму 3 296 740,15 грн., а також надано послуги з технічного обслуговування автомобілів на суму 237 513,65 грн.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що з урахуванням роздрібної торгівлі торгівлі автомобілями, як виду діяльності підприємства, придбання послуг з організації продажу автомобільної техніки було здійснено позивачем в межах його господарської діяльності.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зроблених у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Відхилити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.01.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .