Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. –головуючий,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа управління Служби безпеки України у місті Києві про перерахунок пенсії,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся в суд з адміністративним позовом.

Після уточнення вимог зазначав, що в листопаді 2006 року йому призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , однак при її обчисленні порушені вимоги статті 43 вказаного Закону.

Просив зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи оклад за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до положень частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"та провести перерахунок починаючи з 01 листопада 2006 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві просить скасування судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Голови Служби безпеки України від 30 жовтня 2006 року № 1685-ос ОСОБА_6 звільнено в запас на підставі підпункту "а"пункту 65 та підпункту "б"пункту 66 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року №1053 (1053/2001) , а наказом керівника спеціального факультету Служби безпеки України у складі Військового інституту телекомунікацій та інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний Інститут"від 31 жовтня 2006 року № 90-ос звільнений з дійсної військової служби.

З 01 листопада 2006 року управлінням Служби безпеки України в місті Києві позивачу призначено пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , з урахуванням вимог статті 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до якої до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що при обчисленні пенсії позивача були порушені вимоги законодавства щодо визначення додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця, які включаються до грошового забезпечення, з якого визначається розмір пенсії.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців"від 04 квітня 2006 року (3591-15) назву Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) викладено в такій редакції: "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також викладено в новій редакції й деякі положення Закону, зокрема статтю 43.

Вказані зміни набули чинності з 29 квітня 2006 року. Текст частини третьої статті 43 Закону змін не зазнав.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Статтею 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"встановлений порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому при обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.

Пунктом 30 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"дію частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"зупинено на 2006 рік.

Проте встановлений статтею 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, та вимоги пункту 30 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"щодо зупинення на 2006 рік дії частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"не були скасовані й підлягали застосуванню.

Суб’єкт владних повноважень вирішуючи у листопаді 2006 року питання про призначення й обчислення позивачу пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) правильно застосував чинне законодавство з урахуванням вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

Суб’єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства та не порушив пенсійні права позивача, а суди попередніх інстанцій помилково задовольнили його позовні вимоги.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів попередніх інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в позові.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.