Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гордійчук М.П., Бим М.Є., Гончар Л.Я., Матолича С.В., Харченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про перерахунок пенсії, -

У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Марківському районі Луганської області та просив визнати неправомірними дії відповідача з нарахувань пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно законодавства України, що стосується осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі –АЕС) та зобов'язати його зробити перерахунок пенсії та допомоги, виходячи із розміру мінімальної пенсії, з 1 листопада 2006 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано незаконними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_6 та зобов'язано відповідача зробити перерахунок та виплату пенсії позивачеві в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 100 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є інвалідом 1 групи (категорія 1), захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідачем –Управлінням Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області, не здійснюється перерахунок йому як інваліду 1 групи пенсії з розрахунку десяти прожиткових мінімумів, у зв'язку зі змінами у законодавстві.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"визначено підстави та умови призначення державних пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по І групі –10 мінімальних пенсій за віком.

Стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам I групи –100 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій, виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не с перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано послалися на Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року (v008p710-05) № 10-рп/2005. Конституційним Судом України неодноразово розглядались проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішенні Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній рівень життя, а тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів та внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області відхилити, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, передбачених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .