Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська фабрика діаграмних носіїв технічної інформації"на постанову господарського суду Кіровоградської області від 26 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року у справі №3/364 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська фабрика діаграмних носіїв технічної інформації"до Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області про визнання вимоги нечинною, -

У січні 2007 року ТОВ "Олександрійська фабрика діаграмних носіїв технічної інформації"звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрія Кіровоградської області про визнання нечинною вимоги про сплату боргу від 15.01.2007р. №Ю-25.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 26 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "Олександрійська фабрика діаграмних носіїв технічної інформації"просить скасувати зазначені судові рішення, як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Олександрія проведена позапланова документальна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зобов’язання зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування ТОВ "Олександрійська фабрика діаграмних носіїв технічної інформації" за період з 24.10.01р. по 01.11.06р., про що складений Акт від 26.12.06р. № 130, в якому зазначено, що за періоди з 01.04.05 по 01.11.06 не нараховувались та не сплачувались внески у розмірі 32,3%, 31,8% на загальну суму 45427,72 грн. Станом на 15.01.07 надійшли кошти від сплати єдиного податку у розмірі 38037,93 грн.

За результатами перевірки, територіальним органом Пенсійного фонду 15.01.2007р. надіслана страхувальнику вимога № Ю-25 про сплату недоїмки у розмірі 7389,79 грн.

Преамбула Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№1058-ІУ від 09.07.2003р. (1058-15) , розробленого відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) ", визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахування і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно ст. 1 вказаного Закону страхувальники –це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Сфера дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків (ст. 5 Закону №1058- ІУ).

Роботодавцями згідно з п. 1 ст. 14 цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань, громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього Закону, є календарний місяць.

Відповідно до пп. 1 ч. 8 розділу XV "Прикінцеві положенні" Закону №1058- IV (1058-15) страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) для відповідних платників збору.

Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особі. Указ Президента України від 03.07.1998р. "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) регулює відносини, що складають систему оподаткування. Страхові ж внески не відносяться до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, а тому суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська фабрика діаграмних носіїв технічної інформації"відхилити, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 26 листопада 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.