Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Грінченко В.В., Кравченко О.Б.;

відповідача: Ілюшко О.П., Лапенко Т.П., Ясніцька Т.С.;

Генеральної прокуратури України: Зарудяна Н.О.;

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2008 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 р.

у справі №6/344/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

за участю Прокурора Миколаївської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"(далі по тексту –позивач, ТОВ СП "Нібулон") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту –відповідач, СДПІ у м. Миколаєві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2008 р. у справі №6/344/08 (головуючий суддя Ткаченко О.В., судді Васильєва Л.І., Семенчик Н.О.), яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 р. (головуючий суддя –Джабурія О.В., судді –Бітова А.І., Ступакова І.Г.), задоволено позовні вимоги повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №00009940/0 від 05.06.2008 р., №00009940/1 від 27.06.2008 р., №00009940/2 від 25.07.2008 р.

СДПІ у м. Миколаєві, не погоджуючись з постановою Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2008 р. та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 р. у справі №6/344/08, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Перший заступник прокурора Миколаївської області, також не погоджуючись з постановою Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2008 р. та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 р. у справі №6/344/08, звернувся до Вищого адміністративного суду України з заявою про приєднання до касаційної скарги СДПІ у м. Миколаєві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ у м. Миколаєві та Першого заступника прокурора Миколаївської області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.06.2008 р. СДПІ у м. Миколаєві прийнято податкове повідомлення-рішення №00009940/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 20 000 000 грн., у тому числі: 10 000 000 грн. основний платіж та 10 000 000 грн. штрафні (фінансові) санкції

За наслідком неодноразового адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №00009940/0 від 05.06.2008 р. до ДПА у Миколаївській області та ДПА України, скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення –рішення №00009940/1 від 27.06.2008 р., №00009940/2 від 25.07.2008 р.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті СДПІ у м. Миколаєві на підставі акту "Про результати виїзної планової перевірки ТОВ СП "Нібулон"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р."від 27.05.2008 р. №395/40/14291113 (далі по тексту –Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, в порушення вимог п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"позивачем не проведено перерахунок валових витрат у зв’язку з поверненням передплати за непоставлену продукцію, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2007 рік на 10 000 000 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2006р. між ТОВ СП "Нібулон"та СПП "Віаль –Агро"було укладено договір поставки №1029/2006, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у додатках до даного договору, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару. Відповідно до додаткової угоди №1 від 28.12.2006 р. до договору зазначеним товаром є соняшник кількістью 34 782,61 тон на загальну суму 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн. з терміном поставки до 03.01.2007 р.

На виконання п. 4.1 договору поставки від 28.12.2006 р. №1029/2006 та п. 2 додаткової угоди до договору позивачем 29.12.2006 р. згідно рахунку від 29.12.2006 р. перераховано на користь СПП "Віаль –Агро"передплату за соняшник в розмірі 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн.

У зв’язку з невиконанням СПП "Віаль –Агро"умов вказаного договору передплата в розмірі 40 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666 666,67 грн., була повернута останнім на користь ТОВ СП "Нібулон"шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"продаж товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Статтею 334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.1 договору поставки передбачено, що кількість/вага поставленого продавцем товару визначається на ВАТ "Колосівський елеватор", Миколаївська область, Веселинівський район, смт. Кудрявцівка, вул. Леніна, 3 і вважається остаточною згідно зі складським документом на зерно встановленої форми, виписаним на ім'я покупця та підписаним директором і головним бухгалтером елеватора. Відповідно до вимог п. 5.1 вказаного договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: за кількістю –відповідно до залікової ваги, зазначеної в складському документі, оформленому на ім'я покупця; за якістю – відповідно до сертифікату якості (картки аналізу зерна), наданої лабораторією елеватора на товар, вказаний у складському документі.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що поставка та передача СПП "Віаль –Агро"у власність ТОВ СП "Нібулон"соняшнику загальним обсягом 34 782,61 тон (далі – Товар) не здійснювались, що підтверджується також листом ВАТ "Колосівський елеватор"від 25.11.2008р. №368. Крім того, складські документи ВАТ "Колосівський елеватор"на ім'я позивача на вказаний обсяг Товару не виписувались та не видавались.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що здійснення ТОВ СП "Нібулон"передплати шляхом перерахування СПП "Віаль – Агро"грошових коштів за Товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття продаж товарів, у зв’язку з чим поширення податковим органом п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"на правовідносини з повернення позивачем передплати є помилковим. Фактів зміни суми компенсації або повернення продукції за договором поставки податковим органом не доведено.

Також обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що позивачем в річній декларації за 2006 рік при формуванні валових витрат не включались до їх складу витрати, пов'язані з перерахуванням в грудні 2006 року передплати в розмірі 40 000 000,00 грн. на користь СПП "Віаль – Агро", що підтверджується матеріалами справи, зокрема, декларацією з податку на прибуток підприємства за 2006 рік з додатками; відомістю про валові витрати за 2006 рік, первинними документами бухгалтерського обліку, розшифровками та реєстрами, які повною мірою розшифровують і підтверджують валові витрати підприємства за 2006 рік.

Крім того, передплата в сумі 40 000 000 грн. була повернута позивачу в січні 2007 року, тобто до настання терміну подання ним декларації з податку на прибуток за 2006 рік. Дана сума не включена до складу валових витрат за 2006 рік, тим самим підприємством фактично завищено податкове зобов'язання з податку на прибуток згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2006 рік.

Таким чином, у позивача були відсутні правові підстави на проведення перерахунку та зменшення валових витрат у першому кварталі 2007 р. по розрахункам з СПП "Віаль–Агро"по повернутим коштам у розмірі 40 000 000 грн., які не було включено підприємством до суми валових витрат попереднього звітного періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене та те, що податковим органом не доведено порушень позивачем норм податкового законодавства, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в тому, що прийняті відповідачем податкові повідомлення – рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2008 р. та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 р. у справі №6/344/08 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та Першого заступника прокурора Миколаївської області на постанову Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 р. у справі №6/344/08 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2008 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 р. у справі №6/344/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.