колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості з виплати одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2004 року,

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1. 12 жовтня 1999 року був визнаний інвалідом ІІІ групи, 14 березня 2000 року - інвалідом ІІ групи, 24 березня 2003 року –інвалідом ІІ групи (безстроково) внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має право на отримання одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2003 року складав 185 грн. Проте за період з 12 жовтня 1999 року по 1 січня 2003 року управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області здійснювало виплату цієї допомоги в твердій сумі (80,10 грн.), а виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, не проводилась взагалі. Просив стягнути з відповідачів недоплачену суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 2 694,90 грн. за 1999 - 2002 роки та одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 8 325 грн., всього –11 019,90 грн.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2003 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2004 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2003 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального і матеріального законодавства, просить скасувати постановлені судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та з 12 жовтня 1997 року визнаний інвалідом ІІІ групи, а з 14 березня 2000 року інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області від 29 березня 2004 року № 03-1525 відповідач призначив ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 248,40 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи рішення у цій справі, виходили з того, що застосуванню підлягають розміри виплат одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та щорічної допомоги на оздоровлення встановлені постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) , що складають 284,40 грн. та 26,70 грн. відповідно.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, що стали інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Статтею 1 Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік" від 26 грудня 2002 року № 372-ІV розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2003 року у розмірі 185 грн. на місяць, а з 1 грудня 2003 року з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 25 листопада 2003 року № 1328-IV (1328-15) в розмірі 205 грн. Зі змісту статті 1 цього Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ, а навпаки, статтею 2 Закону № 372-ІV передбачено обов’язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Окрім того, не можна погодитися з тим, що реальні можливості видаткової частини Державного бюджету у 1996 році, коли Кабінетом Міністрів України було встановлено розміри виплат одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щорічної допомоги на оздоровлення особам, що стали інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, у сумах еквівалентних 284,40 грн. та 26,70 грн. відповідно, та у 2001 році і наступних роках були однаковими. Однак лише постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 12 липня 2005 року № 562 (562-2005-п) було збільшено лише розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам ІІ групи - 120 грн.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік", яким з 1 січня 2002 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 140 гривень на місяць, а з 1 липня 2002 року - 165 гривень на місяць, до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України доручалось здійснювати застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на 2002 рік.

Не дивлячись на те, що Верховною Радою України змін до статті 48 Закону України № 796-XII, в якій для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, не внесено, Кабінетом Міністрів України ніякого врахування реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на 2002 рік здійснено не було, оскільки розміри виплат одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щорічної допомоги на оздоровлення –284,40 грн. та 26,70 грн. відповідно, встановлені постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 26 липня 1996 року № 836 (836-96-п) , змінені не були.

Встановлені у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) розміри одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалого часу не змінювалися і не відповідали розміру, встановленому законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України надалі жодних рішень з цих питань не приймали, то з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами під час вирішення цього спору застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-XII та стаття 1 Закону № 372-IV, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) .

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, однак при цьому суди не досліджували докази щодо реально отриманих позивачем сум одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щорічної допомоги за спірний період, а також розміри встановленої мінімальної заробітної плати за відповідні періоди, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалені в справі судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв’язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 травня 2004 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.