Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчука О.А.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Господарського суду Донецької області від 10.04.2007 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2007 р.

у справі № 7/349а (22-а-799/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Здравиця"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

третя особа, яка заявляє

самостійні вимоги на предмет спору

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг"

про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Донецької області від 10.04.2007 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2007 р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0003472340/0-31753/10/23-313 від 21.11.2005 р. ДПІ у Київському районі м. Донецька про визначення ТОВ "Аптека Здравиця"податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 120080,00 грн., з яких 81600,00 грн. основного платежу та 38480,00 грн. фінансових санкцій. Відмовлено ТОВ "Донфармхолдінг"у задоволенні позову про визначення ТОВ "Аптека Здравиця"податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 120080,00 грн., з яких 81600,00 грн. основного платежу та 38480,00 грн. фінансових санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Аптека Здравиця"витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. та вартість судової експертизи в сумі 1220,35 грн.

ДПІ у Київському районі м. Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нову ухвалу про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 5.1, п.п. 5.3.9, п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та норм процесуального права: ст.ст. 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки № 488/23-3/135-27536 від 08.11.2005 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати за договором № 0901-06 від 09.01.2004 р. про системне постачання поліграфічної продукції для розширення кола покупців придбання прайс-листів у кількості 450000 –600000 штук щомісячно, за відсутності документального підтвердження про використання таких прайс-листів у власній господарській діяльності, що зумовило заниження податку на прибуток у 2004 році на 72200 грн. та першому півріччі 2005 року на 9400 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003472340/0-31753/10/23-313 від 21.11.2005 р. про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 120080,00 грн., у тому числі 81600,00 грн. основного платежу та 38480,00 грн. штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішення даного спору.

Позиція судів про правомірне включення позивачем до складу валових витрат витрати з придбання позивачем прайс-листів є правильною.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного виконання договорів, і, за наявності таких належних та достатніх доказів, як акти здачі-приймання робіт, акти списання, податкові накладні, експертний висновок, які стосуються таких господарських операцій, достовірно встановлено, що придбання прайс-листів пов’язане саме з підготовкою та організацією ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), оскільки прайс-листи мали назву "прейскурант цін", придбавались з метою доведення інформації про найменування товару, виробника, ціни без ПДВ, ціни з ПДВ тощо, тобто розміщення прайс-листів є розміщенням інформації про виробника товару та сам товар.

Доводи податкової інспекції на те, що позивачем не підтверджені витрати з розповсюдження таких працс-листів правильно визнанні безпідставними судом апеляційної інстанції, оскільки позивачем взагалі такі витрати не декларувалися і це питання не є спірним питанням у даній справі, проблемою якої є формування валових витрат з виготовлення реклами.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 10.04.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.06.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.