Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченко А.О., Федорова М. О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 по справі № 2/339 а

за позовом Дочірнього підприємства "Техноскрап" Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсною другої податкової вимоги та спонукання вчинити певні дії, -

Дочірнє підприємство "Техноскрап" Товариство з обмеженою відповідальністю "Скрап" (далі – Підприємство, позивач) звернулося до суду із позовною заявою (з уточненням позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі –ДПІ, орган податкової служби, відповідач) про визнання недійсною другої податкової вимоги від 13.06.2005 № 2/1200 про наявність податкового боргу Товариства за узгодженим податковим зобов’язанням з урахуванням штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 109 034,05 грн., та стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 107 675,00 грн. згідно з податковою декларацією за жовтень 2004 рік шляхом погашення заборгованості з податку на прибуток.

Судами справа розглядалась неодноразово.

За результатами нового розгляду справи постановою Господарського суду Донецької області від 28.02.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з відповідністю оспорюваної податкової вимоги чинному законодавству. Рішення мотивоване тим, що відповідно п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється, а позивач в порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не сплачував у встановлені строки суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, зазначену у поданих податкових деклараціях.

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 17.04.2007 судове рішення першої інстанції скасував та позовні вимоги задовольнив. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на положеннях пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На зазначене судове рішення апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та залишенням без зміни рішення суду першої інстанції, з посиланням на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної та заперечення до неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово-господарської діяльності Підприємство подало до органа державної податкової служби податкову звітність за встановленою формою. Відповідно до податкової декларацій з податку на прибуток підприємства за 2004 рік сума податку становила 133 500,00 грн. із терміном сплати до 12.03.2005.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено наявність у позивача бюджетної заборгованості з ПДВ за жовтень 2004 року в розмірі 107 675,00 грн. та факт звернення позивача про відшкодування бюджетної заборгованості шляхом перерахування коштів на банківський рахунок платника податків. Проте у встановлені законом строки відшкодування не відбулося. У подальшому Підприємство неодноразово зверталось до ДПІ з вимогами врахувати наявне перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов’язань з ПДВ в рахунок погашення недоїмки з податку на прибуток, у задоволенні яких було відмовлено за відсутності результатів перевірки основного постачальника позивача.

У зв’язку з цим відповідно до положень пп. 6.2.1 та пп. 6.2.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач направив позивачу першу та другу податкові вимоги.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкових декларацій.

Згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом (2181-14) , такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням встановленого факту наявності у позивача переплати до бюджету з ПДВ та факту звернення Підприємства до ДПІ з вимогами врахувати бюджетну заборгованість з ПДВ в рахунок погашення недоїмки з податку на прибуток, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що не можна вважати позивача відповідальним за прострочення граничних строків в порядку ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", оскільки відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" погашення податкових зобов'язань або податкового боргу може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникло згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.

Посилання суду першої інстанції на те, що у ДПІ не було законних підстав вчиняти взаємозалік переплат в погашення заборгованості, оскільки дію пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" зупинено на 2005 рік згідно Закону України від 25.03.2005 № 2505-ІУ (2505-15) , правомірно не прийнято судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на те, що на момент першого звернення позивача із заявою про погашення зобов'язання з податку на прибуток шляхом зарахування невідшкодованої сум бюджетної заборгованості, пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" діяв в редакції від 20.02.2003 № 550-IV.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 по справі № 2/339а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.