А-15/292 Про зобов’язання прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу - 03.02.2010 Прийняття

Фермерське господарство "Околиця"(далі по тексту –позивач, ФГ "Околиця") звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Снятинському районі Івано-Франківської області (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Снятинському районі) про зобов’язання прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу у розмірі 5 619,73 грн.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 р. у справі № А-15/292 (суддя –Деделюк Б.В.), яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 р. (головуючий –Бонк Т.Б., судді –Марко Р.І., Бойко С.М.), позов задоволено частково. Зобов’язано ДПІ у Снятинському районі прийняти рішення щодо списання з ФГ "Околиця"безнадійного податкового боргу в сумі 4 524,82 грн., який виник по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку за період з листопада по грудень 2004 року. В решті позовних вимог відмовлено.

ДПІ у Снятинському районі, не погоджуючись з постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006р. та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 року у справі № А-15/292, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Снятинському районі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є списання безнадійного податкового боргу в сумі 5 619,73 грн. по сплаті фіксованого сільськогосподарського податку, який виник за листопад-грудень 2004 року.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у серпні 2004 року на землях ФГ "Околиця"виникли обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які вплинули на своєчасне виконання позивачем податкових зобов’язань, внаслідок чого у господарства виник податковий борг у сумі 19 194,16 грн.

За заявою позивача від 18.12.04р. ДПІ у Снятинському районі проведено часткове списання податкового боргу у розмірі 13 574 43 грн.

Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 19.04.05р. реструкторизовано борг ФГ "Околиця"в сумі 1594,91 грн. до 15.11.2005р., в рахунок якого позивачем сплачено кошти у розмірі 500 грн.

28.10.2005р. ФГ "Околиця"звернулось із заявою до ДПІ у Снятинському районі про списання податкового боргу у розмірі 4 524,82 грн. та 1 094,91 грн., а всього в сумі 5 619,73 грн. Заява позивача на день його звернення до суду відповідачем розглянута не була.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині списання податкового боргу у розмірі 1094,91 грн. виходили, зокрема, з того, що ФГ "Околиця"в установленому порядку не оскаржило рішення Івано-Франківської обласної ради від 19.04.05р. про реструктуризацію зазначеного боргу позивача. З наведеними доводами суд касаційної інстанції погоджується, оскільки позивачем добровільно сплачені кошти у розмірі 500 грн. в рахунок погашення реструкторизованого податкового боргу, рішення про реструктуризацію платником податку не оскаржено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ФГ "Околиця"у розмірі 4 524,82 грн., суди попередніх інстанцій виходили з положень п.п.18.2.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та зазначили, що норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) не позбавляють права позивача на списання безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок форс-мажорних обставин.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Відповідно до підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний"слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Дійсно, зазначений пункт передбачає можливість списання безнадійного податкового боргу за наявності певних обставин, які підтверджуються відповідними доказами.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що визначальними при вирішенні даного спору є положення п. 7 статті 75 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" від 23.12.2004 р. № 2285-ІУ (в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV (2505-15) ), яким з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством зупинено на 2005 рік дію абзацу 2 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 та підпункту "в"і "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно Законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади –Верховної Ради України. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (v004p710-97) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше".

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) встановлено, що бюджет –план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Зі змісту пункту 3 частини 1 статті 4 Бюджетного кодексу України випливає, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

При виконанні бюджетного процесу в Україні положення правових актів застосовуються лише в частині, які не суперечать положенням Конституції України (254к/96-ВР) , Бюджетного кодексу України (2542-14) і Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік (ст. 4 Бюджетного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 68 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"від 23.12.04р. № 2285-ІV заборонено у 2005 році проводити, зокрема, реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), надавати відстрочки щодо термінів її сплати.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що безнадійний податковий борг по фіксованому сільськогосподарському податку у ФГ "Околиця"за листопад 2004 року виник 31.12.2004 р. і за грудень 2004 року –31.01.2005 р. і підлягав списанню в період з 10.02.2005 р. по 01.03.2005 р.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету –усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів і звільнення окремих суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Таким чином, закон про Державний бюджет України встановлює, зокрема, основи регулювання податкових відносин у частині спрямування податків до Державного бюджету як елементу його доходної частини. Виходячи із зазначеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

За вказаних обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про зупинення дії визначених Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) правових підстав щодо списання безнадійного податкового боргу у 2005 році, у зв’язку з чим, визнання судами попередніх інстанцій права сільськогосподарського товариства на списання такого боргу є помилковим.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у Снятинському районі підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 р. та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 року у справі № А-15/292 підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ФГ "Околиця"у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 року у справі № А-15/292 задовольнити.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 року у справі № А-15/292 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Околиця"відмовити в повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.