Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

У листопаді 2008 року ОСОБА_1. звернулась з позовом до Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання відмови у виплаті разової допомоги неправомірною та стягнення недоотриманих грошових виплат відповідно до статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та .

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду 26.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 17.12.2009, позов задоволено частково. Визнані дії Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року протиправними. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку в розмірі 3792 (три тисячі сімсот дев'яносто дві) гри. 84 коп. за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду 26.12.2008 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду 17.12.2009 та просить винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи. На даний час позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є застрахованою особою у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, йому призначено державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , відповідно до ст. 43 якого застрахованій особі надається допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 10 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", батькам потерпілих дітей, допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством України, незалежно від факту роботи.

Суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.

Оскільки, Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) при визначенні розміру допомоги не визначив відповідно до якого прожиткового мінімуму визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку суди, враховуючи положення ч.7 ст. 9 КАС України, вірно застосували положення ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", яким встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Дію статті 43 цього Закону зупинено на 2007 рік і розмір зазначеної допомоги було змінено Законом України від 19.12.2006 р. N 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) . Зокрема. ст. 56 Закону встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом* сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) зазначене положення ст. 56, пункту 7 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнано неконституційним, та втратило чинність з дня ухвалення рішення.

Отже, право позивача на отримання допомоги по догляду за потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи дитиною до досягнення нею трирічного віку в подвійному розмірі, передбаченому ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було відновлено у 2007 році з 09.07.2007 р.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі та перевірили обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який був встановлений чинним законодавством.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Вимога касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції задоволена бути не може, оскільки воно вже скасовано апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 220, 220, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду 26.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 17.12.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 237- 239 КАС України.