К-23227/08-С Про стягнення недоплаченої суми грошової допомоги - 02.02.2010 Прийняття

провівши розгляд справи у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення недоплаченої грошової допомоги за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 06 листопада 2008 року,

У березні 2007 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення недоплаченої грошової допомоги. Свої вимоги мотивує тим, що він є учасником бойових дій і відповідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком у 2007 році складав –280 грн., тобто, в розмірі значно нижчому ніж передбачено Законом України "Про і статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . На своє звернення до відповідача про перерахунок разової грошової допомоги, отримав письмову відповідь про відмову в перерахунку цієї виплати. Посилаючись на те, що бездіяльність відповідача грубо порушує його конституційні права і свободи, позбавляє його законного права на отримання перерахованої грошової допомоги, просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, стягнути недоплачену допомогу та зобов’язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 750 грн. 00 коп. недоплаченої суми разової грошової "допомоги за 2007 рік. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2008 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями суду, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи та перебуває на обліку у відповідача, тому у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"мас право на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що ветеранам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року № 489-V (489-16) ветеранам війни, до яких відноситься і позивач, була передбачена виплата щорічної разової допомоги розмірі 406 грн.

Згідно п.1 рішення Конституційного Суду України № б-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі № 1-29/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.

Колегія суддів вважає, що судом зроблено правильний висновок про те, що у 2007 році виплата такої допомоги здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки зазначеним рішенням Конституційного Суду України № б-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) визнано неконституційними положення п. 13 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Суд, вирішуючи питання про стягнення сум недоплаченої допомоги на користь позивача допустив порушення вимог ч. 3 ст. 2 та ч.3 ст. 159 КАС України, оскільки ним не досліджено і не надано правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб’єктність відповідача, його права та обов’язки у сфері публічних відносин, чи є він належним відповідачем по всім заявленим вимогах.

Рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) до закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , було прийнято 09.07.2007 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв’язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.

Задовольняючи частково позов, суд не звернув увагу на те, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не усунув порушення вимог процесуального законодавства та безпідставно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому підлягають скасуванню.

Для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру грошових виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.