Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт"

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2008 року

у справі № 2-22/8077-2007А

за позовом Державної податкової інспекції у м.Керчі (надалі –ДПІ у м.Керчі)

до відповідачів: 1. Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (надалі –ДП "КМТП"); 2. Малого приватного підприємства "Сіуч" (надалі –МПП "Сіуч")

за участю третьої особи без самостійних вимог на пердмет спору на стороні позивача - Головного управління Служби Безпеки України в Автономній Республіці Крим

про визнання недійсними угоди, -

У травні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 14.11.2007р. (а.с.77-78 т.ІІ), поставлено питання про визнання недійсними угод, укладених між ДП "КМТП"та МПП "Сіуч"згідно контрактів: №02К від 22.03.2004р.; №01К від 02.03.2004р.; №04/07-1 від 01.07.2004р., виконання яких підтверджується податковими накладними №15 від 19.04.2004р. на суму 305822,40грн. в т.ч. ПДВ –50970,40грн. і №10 від 16.04.2004р. на суму 244142,40грн. в т.ч. ПДВ 40690,40грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оспорювані контракти є фіктивними, оскільки сторони цих угод не мали на увазі і не бажали настання правових наслідків, які обумовлені у контрактах; позивач стверджує, що сторони ніяких дій по виконанню умов фіктивних правочинів не здійснювали, а тому відповідно до ч.2 ст. 234 ЦК України оспорювані контракти мають бути визнані судом недійсними.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2007р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2008р., позовні вимоги було задоволено. Визнано недійсними контракти №02К від 22.03.2004р.; №01К від 02.03.2004р.; №04/07-1 від 01.07.2004р., укладені між ДП "КМТП" та МПП "Сіуч".

Мотивуючи рішення, суди виходили з того, що волевиявлення суб’єктів господарювання, які є сторонами у оскаржувананих господарських зобов’язаннях, не відповідало їх дійсним намірам, а отже, суди дійшли висновку, що під час вчинення зазначених правочинів сторони не мали на увазі і не бажали настання обумовлених правових наслідків на підставі чого позов було задоволено із посиланням на ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України звернувся відповідач ДП "КМТП", який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ДП "КМТП", дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ДП "КМТП"та МПП "Сіуч"були укладені контракти №01К від 02.03.2004р., №02К від 22.03.2004р., №04/07-1 від 01.07.2004р.,

Згідно з контрактом №01К від 02.03.2004р. МПП "Сіуч"прийняв на себе зобов’язання по ремонту теплоходу "Порт Керч". Вартість робіт по цьому контракту визначена актом прийому передачі виконаних робіт від 16.04.2004р. та контрактною відомістю в сумі 244 162,40 грн., МПП "Сіуч"видало податкову накладну №10 від 16.04.2004р. на загальну суму 244 162,40 грн., у т.ч. ПДВ –40 690,40 грн..

На підставі контракту №02К від 22.03.2004р. МПП "Сіуч"прийняв на себе зобов’язання по технічному обслуговуванню судів портового флоту КМТП. Вартість робіт по цьому контракту визначена актом прийому передачі виконаних робіт від 19.04.2004р. та контрактною відомістю в сумі 305 822,40 грн., МПП "Сіуч"видало податкову накладну №15 від 19.04.2004р. на загальну суму 305 822,40 грн., у т.ч. ПДВ –50 970,40 грн..

Відповідно до контракту №04/07-1 від 01.07.2004р. МПП "Сіуч"прийняв на себе зобов’язання по ремонту несамохідного судна "Водолій-9". Вартість робіт по цьому контракту визначена актом прийому передачі виконаних робіт від 22.12.2004р., контрактною та ремонтною відомостями в сумі 321 034,00 грн., МПП "Сіуч"видало податкову накладну №975 від 22.12.2004р. на загальну суму 321 034,00 грн., у т.ч. ПДВ –53 505,67 грн..

Ухвалюючи судові рішення про визнання недійсними контрактів №01К від 02.03.2004р., №02К від 22.03.2004р., №04/07-1 від 01.07.2004р. укладених між ДП "КМТП"та МПП "Сіуч", суди попередніх інстанцій виходили з того, що з наданих у справі доказів, а саме, копій договорів між ДП "КМТП"та МПП "Сіуч"про наміри від 16.01.2003р. та 02.07.2003р., відповідей Регістрів судноплавства, копій судових вахтових журналів, інших доказів не вбачається реального проведення МПП "Сіуч"вказаних у оспорюваних контрактах ремонтних робіт, тому волевиявлення суб’єктів господарювання, що є сторонами у оскаржувананих господарських зобов’язаннях, не відповідало їх дійсним намірам, під час вчинення зазначених правочинів сторони не мали на увазі і не бажали настання обумовлених правових наслідків.

Згідно з вимогами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже, органи державної податкової служби мають право звертатися до судів із позовами про визнання угод недійсними, з таким правовим наслідком як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами.

Разом з тим, предметом розгляду у даній справі є визнання угоди недійсною на підставі ч.2 ст. 234 ЦК України, відповідно до фіктивним визнається правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Таким чином, статті 216, 234 ч.2 ЦК України, ст. 208 ч.2 ГК України не передбачають такого правового наслідку визнання угоди недійсною як стягнення в доход держави коштів, одержаних за такою угодою.

Ураховуючи викладене, у зв’язку з відсутністю у ст.ст. 216, 234 ч.2 ЦК України, ст. 208 ч.2 ГК України такого правового наслідку, як стягнення в доход держави коштів, одержаних за оспорюваною угодою, у органу державної податкової служби відсутні повноваження щодо звернення з адмінстративним позовом про визнання угоди недійсною на підставі наведеної статті, а отже, такий позов не може розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

На стадії касаційного провадження відповідно до ч.1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 157, 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" –задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 листопада 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2008 року –скасувати.

Провадження в адміністративній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.