колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірною відмову у призначенні пільгової пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 4 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 26 липня 2007 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області із заявою про перерахунок пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати з 1 травня 2007 року та надав довідку про заробітну плату працюючого прокурора міста. Проте відповідач рішенням від 20 серпня 2007 року №87 відмовив йому у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу з порушенням вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", тому що пільгове обчислення стажу роботи, який зараховується до 20-річного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, цим Законом не передбачено. На момент призначення пенсії стаж роботи позивача у пільговому обчисленні складав 22 роки 3 місяці 23 дні. Без врахування пільгового обчислення періоду проходження строкової військової служби у складі діючої армії при виконанні інтернаціонального обов’язку цей стаж складає 19 років 4 місяця 23 дні. Просив встановити право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"з 6 жовтня 2006 року, визнання незаконним рішення відповідача від 20 серпня 2007 року № 87 та зобов’язати його провести перерахунок пенсії за вислугу років з дня звернення.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 4 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено право ОСОБА_1 на призначення пенсії за вислугу років з 6 жовтня 2006 року з урахуванням пільгового обчислення періоду проходження строкової військової служби у складі діючої армії при виконанні інтернаціонального обов’язку у період з 1 грудня 1983 року по 15 травня 1985 року. Визнано незаконним рішення управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 20 серпня 2007 року №87 про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов’язано відповідача провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з дня його звернення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року у задоволенні апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя було відмовлено, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 4 жовтня 2007 року залишено без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах з 9 квітня 1983 року по 15 травня 1985 року. В період з 1 грудня 1983 року по 15 травня 1985 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. Зазначені обставини відповідачем не оспорюються.

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Пунктом 1 "а"Постанови Центрального Комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім’ям" від 17 січня 1983 року № 59-27 (v9027400-83) передбачена пільга щодо зарахування у вислугу років для призначення пенсії –один місяць служби за три місяці часу служби на території Демократичної Республіки Афганістан.

Відповідно до положень статті 1 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, що підписана Україною 14 лютого 1992 року, за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав –учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року"від 7 червня 2001 року № 2495-III (2495-14) Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року, підписаний 25 січня 2000 року в м. Москві ратифіковано із застереженням: "З урахуванням законодавства України".

Так, відповідно до положень пункту 3 "а"Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей"від 17 серпня 1992 року № 393 (393-92-п) до вислуги років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці за участь у бойових діях у воєнний час. Постановою Кабінету Міністрів України "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 8 лютого 1994 року № 63 (63-94-п) затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території, яким передбачено період бойових дій з квітня 1978 року по грудень 1989 року на території Афганістану.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що 6 жовтня 2006 року позивачу була призначена пенсія відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", оскільки він мав стаж роботи 22 роки 3 місяці 23 дні з урахуванням пільгового обчислення періоду проходження строкової військової служби у складі діючої армії при виконанні інтернаціонального обов’язку у період з 1 грудня 1983 року по 15 травня 1985 року.

Відповідно до частини 17 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що призначена ОСОБА_1 пенсія як прокурору підлягає перерахунку з дня його звернення за перерахунком у зв’язку з підвищенням заробітної плати.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 4 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.