Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2006 року

та постанову Господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2006 року

у справі № 18/140

за позовом Клесівського споживчого товариства

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2006 року, задоволено позовні вимоги Клесівського споживчого товариства, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ № 0004152340/3 від 15 квітня 2005 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Сарненська МДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Предметом позову є податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ № 0004152340/3 від 15 квітня 2005 року, яким Клесівському споживчому товариству визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 213990,00 грн., в тому числі основного платежу –163400,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50290,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наслідками проведення планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Клесівського споживчого товариства за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2004 року, що оформлені актом перевірки від 26 жовтня 2004 року № 80/23/01764768.

Судами встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг), які пов’язані з шкільним харчуванням, та відображено у деклараціях з податку на прибуток підприємства за період 3 квартал 2003 року, 2003 рік, 1 квартал 2004 року та півріччя 2004 року в загальному розмірі 867,1 тис. грн.

Податковий орган вважає, що при вирішенні спору судами не враховано розбіжність між даними платника податку (сумами відображеними в податкових деклараціях) та фактичними обсягами придбання ТМЦ для шкільного харчування (згідно товарно-грошових звітів працівників їдалень, матеріально-відповідальних осіб) за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2004 року, яка не підтверджена первинними документами обліку в сумі 867,1 тис. грн. та в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(зі змінами та доповненнями; далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) включена до складу валових витрат.

В ході розгляду справи судами оглянуто оригінал головної книги з відображенням даних сум, оборотно-сальдові відомості К-41 рахунок 361 (розрахунки з постачальниками) та товарно-грошові звіти та надану розшифровку витрат, набраних з первинних бухгалтерських документів за ІІІ та ІV квартали 2003 року, І та ІІ квартали 2004 року та встановлено, що витрати на придбання товарів (робіт, послуг), пов’язані з шкільним харчуванням, підтверджені первинними документами обліку на суму 867,1 тис. грн.

При цьому, судами обґрунтовано взято до уваги положення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, яким передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки судами встановлено, що витрати на придбання товарів (робіт, послуг), пов’язані з шкільним харчуванням, підтверджені первинними документами обліку на суму 867,1 тис. грн., то цим підтверджується висновок щодо правомірного їх віднесення позивачем до складу валових витрат товариства.

Також за висновком судів позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат за період з липня 2003 року по червень 2004 року витрати з консультаційних послуг на суму 20000 грн., які підтверджені актами прийому-здачі виконаних робіт (послуг).

Колегія суддів підтримує вказаний висновок судів з огляду на те, що норми Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів та з урахуванням обмежень, встановлених підпунктами 5.3 –5.8 статті 5, а в даному випадку витрати з консультаційних послуг підтверджено актами прийому-здачі виконаних робіт (послуг).

Крім того, податковий орган вказує, що позивачем безпідставно нараховано амортизацію на основні фонди 1 групи –магазин "Універмаг"у зв’язку з невикористанням його в господарській діяльності.

Суди спростували даний висновок відповідача з посиланням на його нормативну та документальну необґрунтованість.

Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР визначено, що під терміном "амортизація"основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР під терміном "основні фонди"слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР передбачено, що основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Отже, як вірно вважали суди попередніх інстанцій, будівля магазину "Універмаг"відноситься до 1 групи основних фондів, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з фізичним та моральним зносом, а тому витрати на придбання магазину "Універмаг"підлягають амортизації. Даний висновок судів підтверджується також висновком судово-бухгалтерської експертизи № 0234 від 18 вересня 2005 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а тому не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2006 року та постанову Господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.