Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Брайка А.І., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,

на постанову господарського суду Львівської області від 20 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2007року

у справі №5/1755-25/285-А

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (надалі –СПД –ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (надалі –ДПІ у Шевченківському районі м. Львова)

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

У вересні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0000622380/0/19675 від 18.08.2006р. про застосування штрафних санкцій на суму 16780,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено порядок проведення перевірки, а саме позивач не погоджується з тим, що сам акт перерірки підписаний не повноважною на те особою.

Постановою господарського суду Львівської області від 20 березня 2007р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2007р., в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшли висновку, що вимогами ст.ст. 3, 17, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та з врахуванням предмету доказування, який стосувався правомірності проведення перевірки, оскаржуване рішення контролюючого органу щодо встановлення порушень та визначення розміру фінансових санкцій, відповідає вимогам закону.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій СПД ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким частково задовольнити позов, скасувавши оскаржуване рішення відповідача в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 16440,00грн..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

В серпні 2006 року була контролюючим органом була проведена виїзна перевірка господарської одиниці –використовуваного позивачем залу ігрових автоматів, що розташований за адресою: м.Нововолинськ, Волинської області, по вул.Перемоги, 1-А (в приміщенні ТВП "Універсам"). Преревірка проведена з питань здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності в місці здійснення ним підприємницької діяльності.

За наслідками перевірки було складено акт №03200245/2380 від 04.08.2006р., в якому вказано про порушення позивачем п.5.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" а саме, встановлено, що на місці здійснення підприємницької діяльності в приміщенні ТВП "Універсам" та у відповідального працівника ОСОБА_2 відсутня книга обліку розрахункових операцій а також не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, оскільки на місці здійснення підприємницької діяльності наявна сума 3288,00грн., яка не зазначена в книзі обліку розрахункових операцій, яка (книга) відсутня.

Вказаний акт та виявлені перевіркою порушення зi сторони позивача стали підставою для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000622380/0/19675 від 18.08.2006 року (а.с.9) в розмірі 1640,00грн..

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з матеріалів проведеної перевірки з вбачається, що гр. ОСОБА_2 була уповноважена позивачем здійснювати розмінно-розрахункові операції та під час перевірки вона діяла як представник позивача. Судом встановлено, що дана особа була обізнаною на момент перевірки, щодо наявності ліцензії на право здійснення грального бізнесу позивачем а також щодо місця знаходження книги обліку розрахункових операцій.

Позивач, посилаючись на твердежння ОСОБА_2 вказує, що грошові кошти в сумі 3288,00грн. належали іншій особі, п роте, дані доводи скаржника не знайшли свого належного підтвердження.

Відповідно п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 5 статті 3 цього Закону передбачено, що у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.

Відповідно до пункту 13 статті 3 зазначеної вище норми права суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Розмір застосованих до позивача штрафних санкцій визначений у відповідності до приписів встановлених п. 3 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовуються.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 –залишити без задоволення.

Постанову господарського Львівської області від 20 березня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.