Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 05 січня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 березня 2007 року

у справі № 14/259

за позовом Державного підприємства "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ДП "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом (з урахуванням зміни (доповнення) позовних вимог) до ДПІ у м. Кіровограді про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2006 року № 0000582310/0, від 15 червня 2006 року № 0000582310/1, від 28 серпня 2006 року № 0000582310/2 про визначення податкового зобов’язання за платежем –дивіденди (частина прибутку), що сплачується до бюджету державними підприємствами у розмірі 45700 грн. основного платежу та 22850 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 05 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 березня 2007 року, позов задоволено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що позивач з 01 січня 2003 року по 31 жовтня 2003 року не мав статусу державного підприємства і не повинен був здійснювати відрахування до загального фонду Державного бюджету частини прибутку (доходу) в зазначений період.

Не погоджуючись з судовими рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Кіровограді оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Кіровоградської області від 05 січня 2007 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 березня 2007 року і направлення справи на новий розгляд.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Кіровограді проведено планову документальну перевірку ДП "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2003 року по 31 жовтня 2005 року, за результатами якої складено акт від 17 квітня 2006 року № 35/23-1/00700186 (далі –акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що позивач порушив вимоги статті 52 Закону України від 26 грудня 2002 року № 380-IV "Про Державний бюджет України на 2003 рік"(далі – Закон № 380-IV (380-15) ) та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2003 року № 557 "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" (557-2003-п) (далі –Постанова № 557), а саме: не сплатив до загального фонду Державного бюджету частину прибутку (доходу) за 1 та 2 квартали 2003 року в сумі 45700 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2006 року № 0000582310/0, а за наслідками його адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2006 року № 0000582310/1, від 28 серпня 2006 року № 0000582310/2 про визначення податкового зобов’язання за платежем –дивіденди (частина прибутку), що сплачується до бюджету державними підприємствами у розмірі 45700 грн. основного платежу та 22850 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Статтею 52 Закону № 380-IV установлено, що згідно із статтею 18 Закону України "Про підприємства в Україні"державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державне підприємство "Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"створене у 2003 році шляхом перепідпорядкування та реорганізації Інституту землеустрою Української академії аграрних наук.

До 31 жовтня 2003 року згідно Свідоцтва про державну перереєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, довідки про включення до ЄДРПОУ позивач мав назву Кіровоградський філіал Інституту землеустрою Української академії аграрних наук та за організаційно-правовою відносився до державної наукової госпрозрахункової установи.

Згідно пункту 3.1 Статуту Кіровоградського філіалу Інституту землеустрою Української академії аграрних наук філіал є державною науковою госпрозрахунковою установою.

Судами при визначенні питання про належність чи не належність Кіровоградського філіалу Інституту землеустрою Української академії аграрних наук до державних підприємств обґрунтовано проаналізовано правовий режим використання ним державного майна.

Так, встановлено, що відповідно до Статуту філіалу Інституту землеустрою Української академії аграрних наук закріплене за ним майно є державною власністю і належить філіалу на праві оперативного управління.

Стаття 37 Закону України від 07 лютого 1991 року № 697-XII "Про власність"(був чинним на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 697-XII (697-12) ), яка регулювала правовий режим майна державного підприємства, встановлювала, що майно, яке є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

А згідно з статтею 39 Закону № 697-XII майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою (організацією), яка перебуває на державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління.

Отже, за правовим режимом майна філіал Інституту землеустрою Української академії аграрних наук відносився до державних установ, а не до державних підприємств.

Крім того, судами обґрунтовано взято до уваги норму статті 1 Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-XII "Про наукову і науково-технічну діяльність", відповідно до якої науково-дослідна (науково-технічна) установа - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Оскільки судами встановлено, що за 2003 рік річний обсяг наукових робіт становив 100 відсотків, цим підтверджується висновок відносно того, що філіал слід відносити до наукової установи. Такий висновок також підтверджується внесенням філіалу до Державного реєстру наукових установ, що було встановлено судами попередніх інстанцій.

Крім того, колегія суддів бере до уваги наступне.

ДПІ у м. Кіровограді надавала відповідь позивачу на його запит, зі змісту якої вбачається, що позивач не підпадає під дію Постанови № 557.

Відповідно до підпункту "г"підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що відповідь податкового органу позивачу на його запит є податковим роз’ясненням. Надання пріоритетного податкового роз’яснення відповідачем не доведено.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги положення підпункту "д"підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до якого не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет).

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді відхилити, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 05 січня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.