Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –судді Ліпського Д.В.

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в місті Донецьку ради про стягнення коштів за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в місті Донецьку ради на постанову Калінінського районного суду міста Донецька від 15 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2008 року,

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що він, як інвалід ІII групи, внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС має право на щорічно допомогу на оздоровлення передбачену статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі - Закон № 796) у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Відповідач сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого за 2005-2007 роки утворилася заборгованість, яку він просив стягнути в сумі 5690,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня

Справа № К-14380/08

Головуючий у першій інстанції Іванова А.П.

Доповідач Ліпський Д.В.

2008 року залишена без змін постанова Калінінського районного суду міста Донецька від 15 травня 2008 року, якою позов задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в місті Донецьку ради на користь позивача матеріальну допомогу на оздоровлення за 2005 рік в розмірі 1238,00 грн. та за 2007 рік –1750,00 грн., а всього 2988,00 грн. в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень, у зв’язку з чим просив їх скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом IIІ групи, внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв’язку з чим одержує щорічну допомогу на оздоровлення передбачену статтею 48 Закону № 796. Зокрема, йому призначено та фактично виплачено зазначену допомогу у грудні 2005 року –90 грн., липні 2006 року –90 грн., листопаді 2007 року –90 грн.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836 (836-96-п) та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12 липня 2005 року №562 (562-2005-п) .

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення визначається відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"і не може бути зменшений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) та № 562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) , у зв’язку з чим права позивача щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки порушені й підлягають поновленню.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІІ групи - чотири мінімальних заробітних плат.

Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат відповідно до положень статті 48 вказаного Закону виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період часу встановлювався законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

Згідно з пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено на 2007 рік Рішенням Конституційного суду України 09.07.2007р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .

Отже, після набрання чинності рішення Конституційного Суду України щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому Законом № 796 (796-12) , виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам, вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Оскільки відповідачем здійснено виплату грошової допомоги 27 листопада 2007 року, то судами зроблено обґрунтований висновок щодо задоволення позову в цій частині.

Що стосується виплати зазначеної допомоги у 2005 році, судами безпідставно не взяті до уваги доводи відповідача щодо пропуску звернення до суду.

Зокрема, частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як видно з матеріалів справи, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, крім іншого, з підстав пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість ознайомитись зі змістом ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"у будь-який час, так як Закон є загальнодоступним для ознайомлення.

Суди дійшли помилкового висновку щодо задоволення позову в частині позовних вимог за 2005 рік, оскільки про отримані виплати та про своє порушене право позивач дізнався в день отримання допомоги в розмірі меншому, ніж встановлено законом. Проте, судами не звернуто уваги на те, що позивачем значно пропущено встановлений законом строк навіть виходячи з дня отримання допомоги за 2005 рік.

Позивач звернувся до суду у березі 2008 року, а тому пропустив строк для звернення до суду щодо позовних вимог за 2005 рік.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в місті Донецьку ради задовольнити частково.

Постанову Калінінського районного суду міста Донецька від 15 травня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної в місті Донецьку ради про стягнення коштів за 2005 рік скасувати та в цій частині постановити нове рішення про відмову у позову.

В решті зазначені судові рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.