Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 року по справі № 10/95 за позовом ТОВ "ТРК Боулінг-Клуб"до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та ДПА у м. Києві про визнання нечинною та скасування першої податкової вимоги.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 року, позовні вимоги ТОВ "ТРК Боулінг-Клуб"до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та ДПА у м. Києві про визнання нечинною та скасування першої податкової вимоги –задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 19.08.2008 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2010 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та винести нову постанову, якою в задоволені позовних вимоги відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2007 року працівниками ДПА у м. Києва проведено перевірку господарської одиниці –боулінг–клубу, що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 3 та належить суб’єкту підприємницької діяльності –ТОВ "ТРК Боулінг-Клуб", за результатами якої складено акт №265900222304 від 18.01.2007 року.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем п.9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами", п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637 (z0040-05) та п. 1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва були прийняті рішення, а саме:

- рішення форми "С"№0000152304 від 29.01.2007 року, яким до позивача за порушення п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"застосовано суму штрафних фінансових санкцій в розмірі 340,00 грн.;

- рішення форми "С"№0000162304 від 29.01.2007 року, яким до позивача за порушення п. 1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"застосовано суму штрафних фінансових санкцій в розмірі 320,00 грн.;

- рішення від №0000172304 від 29.01.2007 року, яким до позивача за порушення п. 2 ст. 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", ст. 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним 1 плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами"застосовано суму штрафних фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн.;

- рішення форми "С"№0000182304 від 29.01.2007 року, яким до позивача за порушення пп.. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637 (z0040-05) , згідно абз. 1 п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) застосовано суму штрафних фінансових санкцій в розмірі 54 804,00 грн.

Судами попередніх інстанції встановлено, що 15.03.2007 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на адресу позивача було надіслано першу податкову вимогу №1/2327 на суму податкового боргу 57 164,00 грн., в т.ч. штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 55 464,00 грн., адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1 700,00 грн.

Скасовуючи рішення форми "С"№0000162304 від 29.01.2007 року про застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 320,00 грн. за порушення п. 1 ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а саме, що копія патенту, засвідчена нотаріально у встановленому порядку, знаходилась у недоступному для огляду місці, суди правильно виходили з наступного.

Як встановлено судами, вказана в акті перевірки копія торгового патенту дійсно знаходилась у приміщенні для надання послуг у сфері грального бізнесу у відкритому та доступному для огляду місці, а оригінал торгового патенту –у документації відповідача, доступній для ознайомлення. При цьому оригінал торгового патенту не був наданий перевіряючим, оскільки останніми не вимагався.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі (98/96-ВР) видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Згідно частини 1 цього Закону (98/96-ВР) патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

Частина 2 вказаного Закону (98/96-ВР) визначає гральний бізнес як діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

Частина 1 статті 7 вищезазначеного Закону передбачає, що торговий патент повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату; на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності; у пунктах обміну іноземної валюти; у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг. Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 вказаного Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладені норми права та враховуючи, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження знаходження копії патенту у недоступному для огляду місці, судами правомірно скасовано рішення форми "С"№0000162304 від 29.01.2007 року про застосування штрафних фінансових санкцій в розмірі 320,00 грн.

Посилання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в касаційній скарзі на те, що суди прийшли до неправомірного висновку щодо відсутності законних підстав у відповідача-1 для надсилання податкової вимоги підприємству, спростовується наступним.

Відповідно до першого абзацу преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Статтями 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування"встановлено вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів (обов’язкових платежів), яким застосовані до позивача штрафні фінансові санкції за порушення приписів передбачених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) та Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а також Указом Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) не відносяться до податкових платежів.

Таким чином, за порушення вимог зазначених законів не можуть застосовуватись штрафні санкції встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Враховуючи викладене, судами зроблений правильний висновок, що направляння ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкової вимоги за №1/2327 від 15.03.2007 року позивачу суперечить чинному законодавству.

Підсумовуючи зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які підтверджуються встановленими по справі обставинами, відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Частина 1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 2201, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.