Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2007 року

у справі № А 37/80-07

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання недійсним рішення, -

Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (далі –СПД-ф.о. ОСОБА_1.) було заявлено позов до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (далі –Центральна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області) про визнання недійсним рішення останньої про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 жовтня 2006 року № 0001582343 на суму 6982,50 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 жовтня 2006 року № 0001582343 на суму 6982,50 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2007 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі (з врахуванням додаткових пояснень до касаційної скарги) Центральна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2007 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

09 червня 2006 року працівниками Центральна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області згідно плану-графіку проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій на червень 2006 року, затвердженого 23 травня 2006 року начальником Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, а саме –павільйону "Тютюн", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої було складено акт № 000171.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: проведення розрахункової операції НП повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі –РРО) та без видачі розрахункового документу відповідної форми на суму 42,30 грн.; незабезпечення невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі, що зазначена в денному звіті РРО, у розмірі 1354,20 грн.

На підставі вказаного акту 28 листопада 2006 року Центральною МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001582343 на суму 6982,50 грн. на підставі пункту 1 статті 17, статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позапланова перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, якого надано не було.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив з того, що відповідачем при проведенні позапланової виїзної перевірки позивача було порушено приписи статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а саме: ненадання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону (265/95-ВР) здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Відповідно до частини 2 статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що чинне законодавство передбачає проведення позапланової виїзної перевірки лише на підставі рішення суду є неправомірним.

Як зазначалося вище, згідно плану-графіку проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій на червень 2006 року, затвердженого 23 травня 2006 року начальником Центральної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, а саме –павільйону "Тютюн", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності № 000171 від 09 вересня 2006 року вбачається, що перевірку здійснили працівники податкової служби ОСОБА_2 - на підставі направлення № 1124 від 08 серпня 2006 року та ОСОБА_3 - на підставі направлення № 1123 від 08 серпня 2006 року.

Крім того, в обґрунтування вимог касаційної скарги Центральна МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області посилається на розписку позивача від 09 вересня 2006 року про ознайомлення з вказаними вище направленнями на проведення перевірки.

Також, як вбачається з матеріалів справи, продавець-стажер павільйону позивача "Тютюн" ОСОБА_4 допустила перевіряючих до проведення перевірки та не перешкоджала у її проведенні.

Отже, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не встановили, чи надавалися платнику податків під розписку направлення на перевірку №1124 від 08 серпня 2006 року та № 1123 від 08 серпня 2006 року, а також копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки та не витребували вказані докази у сторін в порядку частини 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову постанова господарського суду Дніпропетровської області від 29 березня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.