Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 року

у справі № 2-16/1441-2007А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий комбінат"

до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про спонукання до виконання певних дій

У січні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий комбінат"звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про спонукання до списання безнадійного податкового боргу та пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що існування форс-мажорних обставин у жовтні 2003 року підтверджується даними висновку Торгово-промислової палати № 235/05-4 від 20.01.2004 року, а тому відповідно до підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами"безнадійний податковий борг підприємства та пеня підлягають списанню.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу засідання Постійної комісії ради Міністрів Автономної Республіки Крим з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайним ситуаціям № 50 від 17.12.2003 року погодні умови, які сталися 09.-10.10.2003 року на території Красноперекопського району визнані надзвичайними та згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 1099 від 15.07.1998 року "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" (1099-98-п) Відкрите акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий комбінат"включено в додаток сільгоспвиробників, які постраждали від надзвичайної ситуації.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати № 235/05-4 від 20.01.2004 року внаслідок проходження сильного штормового вітру (урагану) з 09-10.10.2003 року на території Красноперекопського району було пошкоджено дахи будівель та споруди, які належать позивачу.

У лютому 2004 року підприємство звернулось до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим з листом про списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок форс-мажорних обставин.

Рішенням Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 6/24-0 від 18.02.2004 року було списано безнадійний податковий борг по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 71 691,74 грн.

Проте, борг з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 101 896,19 грн. списано не було.

Згідно з даними Акта перевірки фінансово-господарської діяльності по питанню дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.12.2005 року та додатку до Акта перевірки № 2 "Розрахунок повноти та несвоєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб"податковим органом підтверджено, що списання безнадійного податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб станом на 10.10.2003 року здійснено не було. Крім того, відповідачем нарахована пеня на несписаний податковий борг в розмірі 2932,76 грн.

Відповідно до підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ списанню підлягає безнадійний податковий борг, а саме податковий борг юридичних та фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Підпунктом 4.2 пункту 4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДПА України № 103 від 14.03.2001 року (z0016-02) визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата, вказана в документі, який підтверджує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий комбінат"з податку з доходів фізичних осіб, яку податковим органом списано не було, що підтверджується даними Акта перевірки.

За вказаних обставин місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про необхідність списання безнадійного податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 101 896,19 грн., який виник у 2003 році.

Що стосується посилань скаржника про зупинення на 2005 та 2006 роки дії підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, як на підставу відмови в списанні безнадійного податкового боргу, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися норм Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на ці органи функцій, повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання зазначеними особами своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями цих осіб, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 7 статті 75 Закону України від 25.03.2005 року № 2505-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких законодавчих актів України"з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством було зупинено на 2005 рік дію підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Відповідно до пункту 6 статті 77 Закону України від 20.12.2005 року № 3235-ІV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством було зупинено на 2006 рік дію підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ.

Тобто, вищезазначеними Законами було зупинено дію підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ на 2005 та 2006 роки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що податковий борг виник у 2004 році, що підтверджується висновками Торгово - промислової палати України про форс-мажорні обставини № 235/05-4 від 20.01.2004 року. Протягом 2004 року дію підпункту "г"підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ зупинено не було.

Таким чином, податковий борг в сумі 101 896,19 грн. підлягав списанню, як безнадійний.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зроблених у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.10.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .