Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів - Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Матолича С.В.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства закритого типу "Видавництва "Донеччина" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2008 р. у справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Видавництва "Донеччина" до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання нечинним рішення №21/2 від 22.01.2007 року, -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2007 р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2008 р. відмовлено Акціонерному товариству закритого типу "Видавництва "Донеччина" в задоволенні позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання нечинним Рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька №21/2 від 22.01.2007 року "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду".

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій послалися на відповідність оскаржуваного рішення відповідача про застосування штрафних санкцій вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Видавництво "Донеччина" звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2008 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Відповідно до ч. ст.. 2 КАС України (2747-15) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом позовних вимог у справі є визнання нечинним Рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька №21/2 від 22.01.2007 року "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду".

Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 6 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"( Закон № 1058-IV (1058-15) ) встановлено, що страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судами вірно встановлено, що з 21.01.2005 року по 17.03.2005 року відповідачем була проведена планова перевірка сплати до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька страхових внесків АТЗТ "Видавництво "Донеччина"за період з 01.07.2001р. по 31.01.2005р., за результатами якої був складений відповідний Акт № 54. Згідно вищевказаного акту недоїмка по внескам (II розділ) на 20.01.05 року складала 570700,05 грн. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був зроблений перерозподіл переплати по страховим внескам (переплата по Розділу І зарахована до Розділу ІІ), внаслідок чого останнім було порушено ч.6 ст. 20 Закону №1058 в частині дотримання строків перерахування внесків до Пенсійного фонду.

Правильним є посилання судів на пункт 2 частини дев’ятої статті 106 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"(в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум –у разі їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не нарахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

При цьому Закон не передбачає будь-яких підстав для звільнення від фінансової відповідальності за порушення граничних термінів сплати страхових внесків.

Частиною 1 п. 12 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлено що нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

З огляду на викладене, спірне рішення відповідача щодо застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, прийняті у справі рішення встановили дійсний характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами і, як наслідок, суди вірно застосували норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду про безпідставність позовних вимог є правильним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Видавництва "Донеччина" відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2008 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 237 - 239 КАС України.