Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року

у справі № 18/491/06-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Катрін"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя

за участю Прокурора Запорізької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

У вересні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Алекс-Катрін"звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя, за участю прокурора Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2006 року № 0000972301/0/391.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Запоріжжя оскаржила його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанцій порушив норми матеріального права, у зв’язку з чим просив його скасувати та прийняти нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року, за результатами якої складено Акт № 198/23-120 від 13 березня 2006 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі – Закон України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (168/97-ВР) ) в результаті чого позивачем безпідставно заявлено суму бюджетного відшкодування у розмірі 24 597 грн. за грудень 2005 року.

На підставі Акта відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2006 року № 0000972301/0/391, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 24 597 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2006 року позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2005 року згідно якої залишок від’ємного значення податку попереднього податкового періоду складає 24 597 грн.

16 лютого 2006 року головним державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб та начальником відділу оподаткування юридичних осіб було складено на ім’я начальника Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя доповідну записку № 6 про необхідність проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача за результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року.

В обґрунтування необхідності проведення позапланової виїзної перевірки позивача у доповідній записці працівниками податкового органу було зазначено наступні підстави: ненадання останнім на письмовий запит (від 24 січня 2006 року № 1004/15-211 з поштовим повідомленням) для перевірки бюджетного відшкодування копій первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів основним постачальникам, та копій реєстрів отриманих та виданих податкових накладних; в грудні 2005 року за результатами позапланової виїзної документальної перевірки було донараховано в бюджет податку 111,6 тис. грн. та зменшено бюджетне відшкодування на 142,8 тис. грн.

На проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача керівником Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя було видано Наказ № 53 від 07 березня 2006 рокута направлення № 185 від 09 березня 2006 року.

Відповідно до змісту зазначеного наказу № 53 вбачається, що позапланову виїзну перевірку призначено на підставі статтей 11, 111 Закону України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ "Про Державну податкову службу в Україні"(далі – Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ (509-12) ),

Згідно Акта виходу за юридичною адресою від 09 березня 2006 року № 6 відповідачем встановлено, що позивач за юридичною адресою не знаходиться.

14 березня 2006 року відповідачем було складено Акт б/н про неможливість вручення Акта в зв’язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за юридичною адресою.

Відповідно до приписів пункту першого частини першої статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з приписами підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Положення підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР слід розглядати разом із приписами статті 111 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ, в якій зазначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби та проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, встановлених у пунктах 1 - 9 частини шостої даної статті. Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано доказів, ані щодо фактичного проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки, ані щодо правомірності призначення позапланової виїзної документальної перевірки позивача.

Більш того, згідно з приписами пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 (z0925-05) , позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Абзацом четвертим пункту 11.2 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 80 (z0172-98) (далі - Інструкція), передбачено, що при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб.

Якщо підрозділом з оподаткування юридичних/фізичних осіб, підрозділом примусового стягнення податків, підрозділом податкового аудиту або іншим підрозділом органу державної податкової служби встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то акт перевірки місцезнаходження платника податків, інформація про вжиті заходи щодо з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, всі отримані відомості про платника податків (у тому числі й про фактичне місцезнаходження) та про допущені порушення податкового законодавства й суму податкового боргу передаються цим підрозділом до підрозділів з обліку платників податків.

Відповідно до приписів 11.5 Інструкції (z0172-98) про результати роботи із встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків підрозділи податкової міліції надають інформацію підрозділам з обліку платників податків.

Якщо підрозділами податкової міліції підтверджено відсутність за місцезнаходженням юридичної особи, яка включена до Єдиного державного реєстру, то підрозділи з обліку платників податків до відповідного державного реєстратора (органу державної реєстрації) надсилають повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17). Копія такого повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 19-ОПП (додаток 18).

Як вбачається зі змісту наказу № 53 від 07 березня 2006 року начальником Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя було доручено провести саме позапланову виїзну документальну перевірку позивача.

Проте, жодних належних доказів того, що відповідачем здійснювалося з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) позивача, в матеріалах справи немає.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги службову записка начальника Орджонікідзевського ВПМ УПМ ДПА в Запорізькій області від 07 березня 2006 року про проведення заходів щодо встановлення місцезнаходження позивача, оскільки з її змісту не вбачається за можливе встановити, які саме заходи було вжито для встановлення місцезнаходження платника податку та чи вживалися вони взагалі.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що позапланову виїзну документальну перевірка позивача проведено з порушенням норм чинного законодавства.

Що стосується правомірності заявленої позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року суми бюджетного відшкодування у розмірі 24 597 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті першої Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно з приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (168/97-ВР) встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, виписані позивачу його контрагентами складені у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (168/97-ВР) та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 (z0233-97) "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення".

Відповідно до приписів підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Отже, наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії податкових накладних та виписки з банку підтверджують факт сплати податку на додану вартість та правомірність заявленої до бюджетного відшкодування суми з податку за декларацією за грудень 2005 року.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення відповідають вимогам закону і матеріалам справи. Підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя відхилити.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .