К-22725/08-С Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - 27.01.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду Київської області від 11.09.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2008, позов Казенного завод порошкової металургії задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області від 12.08.2006 №0001281503/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за січень, лютий, березень 2004 року за результатами якої складено акт №230/1503 віл 14.08.2006.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001281503/0 від 12.08.2006, яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за затримку на 849 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 65970,06 грн., зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 32985,06 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, згідно платіжних доручень, які були досліджені судом, проведено сплату поточних податкових зобов’язань з земельного податку відповідно до поданого відповідачу розрахунку земельного податку за 2006 рік.

Проте, відповідач саме з цими платіжними дорученнями пов’язував сплату узгодженої суми податкового зобов’язання у сумі 65270,06 грн. з земельного податку та самостійно визначив призначення платежів без врахування позиції платника податків щодо розпорядження власними коштами для погашення податкових зобов’язань.

Внаслідок таких дій, відповідач вважав погашеним податковий борг з земельного податку у сумі 65270,06 грн. та у зв’язку з його погашенням з порушенням пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону застосував штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом (2181-14) .

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми земельного податку згідно платіжних доручень, виконав своє зобов’язання зі сплати цього податку за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами"визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях. Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З огляду на викладене, судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з земельного податку, правильними.

Правильними є і висновки судів про невідповідність дій відповідача вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 (z0925-05) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (z0925-05) , та Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України 17.03.2001 №110, зареєстрованої в МЮ України 23.03.2001 за №268/5459 (z0268-01) , з огляду на те, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення складений 14.08.2006, у той час як саме податкове повідомлення-рішення прийняте 12.08.2006.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області відхилити, постанову Господарського суду Київської області від 11.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2008 залишити без змін.