6/394/06 Про скасування рішень ДПІ - 27.01.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 13.12.2006 позовні вимоги КС "Тілігул"задоволено частково. Скасовано рішення Очаківської ОДПІ у Миколаївській області №0000062303 від 03.05.2006 повністю і другу податкову вимогу №2/205 від 26.07.2006 частково в сумі 41853,7 грн. В позові в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000501701/0 від 03.05.2006 та за цим же номером від 29.05.2006, в частині скасування першої податкової вимоги №1/177 від 20.06.2006 і другої податкової вимоги №2/205 від 26.07.2006 в частині 1059,72 грн. відмовлено.

Постанова мотивована тим, що сума податку з доходів фізичних осіб в розмірі 353,24 грн. і 706,48 грн. штрафних санкцій, згідно з пп.17.1.9 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"нараховані правомірно. Щодо встановлення податковою службою факту перевищення позивачем встановленого ліміту залишку готівки, то рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 41853,70 грн. та друга податкова вимога на вказану суму підлягають скасуванню з тих підстав, що в направленнях на перевірку №29 і №32, всупереч положенням ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу", не зазначено про перевірку дотримання позивачем норм з регулювання обігу готівки.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 постанову місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено частково. Скасовано другу податкову вимогу №2/205 від 26.07.2006 ДПІ у Березанському районі Миколаївської області в частині визначення податковим зобов’язанням штрафних санкцій у сумі 41853,70 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовується тим, що відповідачем, відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, згідно затвердженого плану та переліку питань, до якого увійшло питання дотримання порядку ведення касових операцій в національній валюті в Україні.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 31.12.2005, за результатами якої складено акт від 19.04.2006 № 7-23-26108657.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

- п.п. 2.8, 2.9 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 за № 40/10320, оскільки допущені випадки перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець дня у загальній сумі 188111,02грн., що підтверджується записами у касових книгах №№ 11, 12, 13, 13/а за 2005р.;

- п.п. "е"п. 6.3.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"№ 889-ІУ від 22.05.2003 зі змінами та доповненнями, оскільки підприємством протягом 2005 року надавались соціальні пільги особам, які отримували доходи від підприємницької діяльності, в результаті чого сума податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає перерахуванню до бюджету, занижена на 353,24 грн.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.05.2006 № 0000501701/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 353,24 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у сумі 706,48 грн. та рішення від 03.05.2006 № 0000062303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки у сумі 41853,70 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишені без змін.

20.06.2006 відповідачем направлено позивачу першу податкову вимогу №1/177 про сплату податкового боргу у сумі 353,24 грн. і 706,48 грн., а 26.07.2006 - другу податкову вимогу № 2/205 про сплату 353,24 грн., 706,48 грн. і 41853,7 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є податковим агентом в розумінні п.1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 № 889 із подальшими змінами та доповненнями, який незалежно від його організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (889-15) . При цьому до складу загального місячного оподаткованого доходу відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

З огляду на те, що позивачем протягом 2005 року надавались соціальні пільги особам, які отримували доходи від підприємницької діяльності, судами правильно зазначено про правомірність висновків податкового органу про порушення пп. "е"пп. 6.3.3 п.6.3 ст. 6 цього Закону та донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 353,24 грн. і застосування 706,48 грн. штрафних (фінансових)санкцій відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Щодо перевищення установленого ліміту каси, то судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно "Заявки-розрахунку для встановлення загального ліміту залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки"позивачу встановлений загальний ліміт залишку готівки в касі підприємства у сумі 130,00 грн., який затверджено Березанським відділенням № 3162 ВАТ "Державний ощадний банк України"05.12.2002 та передбачено, що готівкова виручка повинна здаватися до банку щоденно.

Під час перевірки виявлено, що у 2005 році позивачем в порушення п.2.8, п.2.9 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення №637) допущено випадки перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець дня, про що свідчать записи у касових книгах № 11, № 12, № 13, № 13/а за 2005 рік.

Пунктом 5.13 Положення № 637 (z0040-05) передбачено, що затверджені банками до набрання чинності цим Положенням (z0040-05) загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки чинні до їх перегляду, який здійснюється з метою забезпечення відповідності цих показників чинним вимогам у порядку, визначеному цим Положенням.

Висновок суду апеляційної інстанції, що постанова правління спілки від 01.01.2005, якою було встановлено ліміт каси у розмірі 7500 грн., суперечить вимогам Положення № 637 (z0040-05) , є правильними, оскільки пункт 5.14 Положення №637 (z0040-05) доповнено абзацом шостим, згідно якого небанківські установи, до яких належать кредитні спілки, самостійно визначають порядок розрахунку ліміту каси, лише 10.08.2005 постановою Правління НБУ "Про затвердження змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні"№277 (z0944-05) .

Правильними є і висновки суду апеляційної інстанції про наявність у відповідача права на здійснення перевірки дотримання позивачем вимог порядку ведення касових операцій в національній валюті в Україні під час проведення виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання останнім вимог податкового та валютного та іншого законодавства, яка проведена у відповідності з вимогами ст.11 Закону України "Про податкову службу в Україні". Однак, оскільки застосовані рішенням №0000062303 від 03.05.2006 штрафні (фінансові) санкцій у сумі 41853,70 грн. не є податковим зобов'язанням у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , відповідачем неправомірно включено зазначену суму в другу податкову вимогу № 2/205 від 26.07.2006.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Кредитної спілки "Тілігул"залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.