Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Мойсюка М.І.,

Сороки М.О., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки,

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він є інвалідом війни ІІІ групи, а тому відповідно до ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі – Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Однак відповідач на протязі 2004-2008 років виплачував грошову допомогу в розмірі, нижчому, ніж встановлено законом, а саме : у 2004 році 130 грн., у 2005-2006 роках по 270 грн. щороку, у 2007 році 300 грн. та у 2008 році в сумі 350 грн.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивач просив визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення петровської районної у місті Донецьку ради та стягнути з відповідача на його користь 10930,42 грн. недоплачених коштів за 2004-2008 роки.

Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007 та 2008 роки в розмірах, передбачених ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004, 2007 та 2008 роки в сумі 6633,42 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року це судове рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення петровської районної у місті Донецьку ради протягом 2004 та 2007 років і стягнення на користь позивача з відповідача недоплаченої допомоги за вказаний період та ухвалено у зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті судове рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що суди як першої, так і апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини, які мають значення у справі, проте неправильно застосували норми матеріального права та порушили вимоги процесуального закону, що призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам закону.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є інвалідом війни ІІІ групи.

Частиною 5 статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що інвалідам війни ІІІ групи виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

При цьому відповідач виплатив йому зазначену допомогу згідно з Законом України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки в таких розмірах: за 2004 рік 130 грн., у 2005-2006 роках по 270 грн. щороку, у 2007 році 300 грн. та у 2008 році в сумі 350 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачу недоплаченої грошової допомоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.

Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що інвалідам війни ІІІ групи виплачується щорічна одноразова допомога до 05 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законами України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) встановлено, що у 2005-2006 роках виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) інвалідам війни ІІІ групи, до яких відноситься позивач, здійснюється в розмірі 270 грн. та 270 грн. відповідно.

Окрім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року (489-16) інвалідам війни ІІІ групи була передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги у 2007 році в розмірі 300 грн. і зупинена дія частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 вищенаведеного Закону України.

Пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року (183-2008-п) встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІІ групи здійснюється у розмірі 350 грн.

Скасовуючи постанову місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення допомоги за 2004 і 2007 роки та залишивши в силі це рішення в частині задоволення позову щодо виплати недоплаченої суми допомоги за 2008 рік, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ці позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким встановлено розміри виплати щорічної разової допомоги щорічної грошової допомоги до 5 травня.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України "Про Державний бюджет України"на відповідний рік.

Отже, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, за 2008 роки позивачу була проведена виплата щорічної допомоги до 5 травня, відповідно до закону, який діяв на момент виникнення спірних відносин, а саме: на час призначення та виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення вищезазначеної щорічної разової допомоги, і тому висновок судів про задоволення позовних вимог за вказаний період був помилковим.

При цьому, посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) в частині визнання неконституційними положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"колегія суддів вважає помилковим, оскільки зазначене рішення було прийняте після проведення виплати цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2008 року) відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суди при розгляді справи дійшли помилкового висновку, про те, що у 2008 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) були відсутні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, то судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 229, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради задовольнити.

Постанову Петровського районного суду м. Донецька від 11 грудня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки –відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.