Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Мойсюка М.І.,

Сороки М.О., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, про стягнення недоотриманої разової допомоги,

У червні 2008 року прокурор Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач є учасником бойових дій, а тому відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі – Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак відповідач у 2006-2008 роках відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки провів йому виплату такої допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті зазначеної допомоги має керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченої грошової допомоги за 2006-2008 роки в сумі 5386,00 грн.

Постановою Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь позивача недоплачену грошову допомогу за 2007-2008 роки в розмірі 3845,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що суди як першої, так і апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини, які мають значення у справі, проте неправильно застосували норми матеріального права та порушили вимоги процесуального закону, що призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам закону.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником бойових дій.

Частиною 5 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

При цьому відповідач виплатив йому зазначену допомогу за 2007 рік відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у розмірі 280 грн. та за 2008 рік відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) у розмірі 310 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачу недоплаченої грошової допомоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати у 2007-2008 роках в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року (489-16) учасникам бойових дій була передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги у 2007 році в розмірі 280 грн. і зупинена дія частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 вищенаведеного Закону України (3551-12) .

Окрім того, пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року (183-2008-п) встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 310 грн.

Задовольняючи позов в частині виплати недоплаченої суми допомоги за 2007-2008 роки, суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і пункт 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, а також положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якою встановлено розміри виплати щорічної разової допомоги щорічної грошової допомоги до 5 травня.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України "Про Державний бюджет України"на відповідний рік.

Отже, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, що у спірний період позивачу була проведена виплата щорічної допомоги до 5 травня відповідно до закону, який діяв на момент виникнення спірних відносин, а саме: на час призначення та виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення вищезазначеної щорічної разової допомоги, і тому висновок судів про задоволення позовних вимог за вказаний період був помилковим.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, то судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 229, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року скасувати.

У задоволенні позову прокурора Красногвардійського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, про стягнення недоотриманої разової допомоги –відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.