Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представників

Генеральної прокуратури Зарудяної Н.О.

позивача Кобця С.Ф., Кульбанської Л.С.

відповідача Ковальчука О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Калуської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2007 р.

у справі № А-6/278а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до Калуської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2007 р., позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 04.08.2006 р. № 0001862302/0. Стягнуто з Калуської ОДПІ на користь ТОВ "Карпатнафтохім"3,40 грн. судового збору.

Калуська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. У касаційній скарзі та доповненнях до неї податкова інспекція посилається на порушення судами п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"та інших норм, які, на думку податкової інспекції, врегульовують питання бюджетного відшкодування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки № 642/23-2/33129683 від 27.07.2006 р. зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у тому, що позивач включив до бюджетного відшкодування у квітні 2006 року 12487602 грн., що на 5626587 грн. перевищує суму податку на додану вартість, оплаченої постачальникам товарів та включеної до складу податкового кредиту березня 2006 року.

Позиція податкового органу полягає у тому, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює тим сумам податку на додану вартість, які фактично сплачені отримувачем товарів у попередньому звітному податковому періоді постачальникам таких товарів та включені до податкового кредиту у цьому ж попередньому періоді, у даному випадку березні 2006 року.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001862302/0 від 04.08.2006 р. про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2006 року у сумі 5626587грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов’язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п."а"п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З аналізу норм Закону випливає, що податковий кредит звітного періоду, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування формується за рахунок:

сум податків як нарахованих, так і сплачених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 цього ж Закону);

сум від’ємного значення, розрахованого у попередньому податковому періоді, яке при відсутності податкового боргу з цього податку, зараховано до складу податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абзац 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7);

сум залишку від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду після бюджетного відшкодування (п.п. "б"п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7.)

Отже, як вбачається з наведеного, податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Бюджетному відшкодуванню у наступному податковому періоді підлягає лише частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від’ємного значення, яке не відшкодовано в силу того, що не покривається сумою оплати у попередньому податковому періоді, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, який в свою чергу, також візьме участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування такого наступного періоду. Правило переносу від’ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п."а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів виник податковий кредит.

З наведеного випливає, що закон не пов’язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями здійсненими у такому попередньому податковому періоді та з формуванням, у зв’язку із цим, податкового кредиту тільки у попередньому, а не у будь-якому з попередніх періодів, а лише обмежує суми від’ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною оплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Отже, від’ємне значення, яке виникло у позивача у попередніх податкових періодах до квітня 2006 року за вимогами п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 включалось позивачем до складу податкового кредиту наступного податкового періоду і переходило із податкового періоду у наступний податковий період у складі податкового кредиту і заявлення позивачем у квітні 2006 року до бюджетного відшкодування 12487602 грн. у межах суми податку на додану вартість, сплаченої у березні 2006 року (12487602,00 грн.), відповідає вимогам п.п."а"п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Калуської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 20.04.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.