Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06. 2008 у справі № 2-а-2076/08 за позовом ОСОБА_6 до Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області про визнання дій незаконними та здійснення перерахунку пенсії, -

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області про визнання дій посадових осіб Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області незаконними та зобов’язання зробити перерахунок пенсії, просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати перерахувати пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з дати звернення до Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, з 14 листопада 2006 року –366,00 грн., з 01 січня 2007 року –380,00 грн., з 01 квітня 2007 року –410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року –415,11 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2008 року позов задоволено. Зобов’язано Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з дня звернення –14 листопада 2006 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2008 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2008 року змінено шляхом зміни у абзаці третьому резолютивної частини постанови слів "14 листопада 2006 року"на "з 01 листопада 2006 року". В іншому постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2008 року залишити без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Так, скаржник зазначає, що судами не враховано ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в якій встановлені чіткі межі застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для пенсій, призначених за цим Законом (1058-15) .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням.

Задовольняючи позов, суди правильно виходили з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

Висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до чинної на час спірних правовідносин ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону (796-12) , є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Також суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на ч.5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом (796-12) . Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону (796-12) .

Відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"прожитковий мінімум на одну особу із розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2007 року –380 грн., з 1 квітня –406 грн., з 1 жовтня –411 грн. Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись, виходячи із наведених розмірі.

Тому обґрунтованими також є висновки судів щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії.

Однак, вирішуючи спір про визнання неправомірним дій відповідача щодо відмови в нарахуванні підвищення пенсії в 2007 році, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок. Оскільки дія Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) закінчує дію 31 грудня 2007 року, то й перерахунок повинен бути здійснено до цієї дати.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.03.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 змінити, скасувавши в частині не визначення кінцевої дати здійснення перерахунку пенсії.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 6 мінімальних пенсій й за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006 по 31.12.2007.

В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.