Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого: судді Сіроша М.В.

Суддів: Бим М.Є.

Харченко В.В.

Чалого С.Я.

Черпіцької Л.Т.

секретар

судового засідання Бака О.Ю.

розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі про визнання рішення недійсним.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 14 травня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Державної інспекції по контролю за цінами в м. Севастополі від 19 грудня 2006 року №37 про застосування до Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 848700,36 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції-без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно відповіді Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 року №8101/5/15-2416 на запит Міністерства охорони здоров’я України, яка відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'є податковим роз’ясненням, до ціни послуг, що надаються установами й закладами державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 (1351-2003-п) , необхідно додавати ПДВ.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 06.11.2006 по 06.12.2006 Державною інспекцією з контролю за цінами в місті Севастополі було проведено перевірку дотримання Севастопольською міською санітарно-епідеміологічною станцією вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи та послуги, які виконуються та надаються за платню установами і організаціями державної санітарно-епідеміологічної служби" (1351-2003-п) та Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 11.05.2006 (662-2006-п) щодо правильності формування і застосування тарифів на роботи послуги за період з 01.01.2005 по 31.11.2006.

Було виявлено необґрунтоване застосування позивачем додаткової націнки до тарифів у розмірі 20 відсотків у вигляді податку на додану вартість.

За результатами перевірки було складено акт від 06.12.2006, згідно з яким позивачем було необґрунтовано отримано виручку у розмірі 282900,12 грн.

19.12.2006 відповідачем відносно позивача було ухвалено рішення № 37 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін", згідно якого на підставі статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення"вилучено у позивача у дохід держбюджету, суму необґрунтовану –одержаної виручки 282900,12 грн., штрафні санкції - 565800,24 грн.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" та "Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. №1819 (1819-2000-п) на відповідача покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. У зв'язку з чим Держінспекції надано право проводити перевірки документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а також одержувати необхідні довідки, приймати рішення про застосування до суб'єктів підприємницької діяльності передбачених чинним законодавством економічних санкцій за порушення порядку встановлення і застосування цін.

До повноважень Кабінету Міністрів України згідно п. З ст. 116 Конституції України віднесено проведення цінової політики, тобто, уряд здійснює реалізацію значених законами України підстав встановлення і застосування цін і тарифів. Це повноваження реалізоване Верховною Радою України, зокрема, в Законі України "Про ціни і ціноутворення" (507-12) , згідно з яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та врегульовані ціни і тарифи на які затверджуються повідними органами державного управління. Законом України "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" (4004-12) Кабінету Міністрів України надано право визначати перелік та тарифи на платні послуги, які надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби.

Отже, суди попередніх інстанцій ухвалюючи судові рішення безпідставно мотивували їх тим, що відповіддю Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 року № 8101/5/15-2416 в якій зазначено, що до ціни послуг, що надаються установами й закладами державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі постанови № 1351, необхідно додавати ПДВ, оскільки Державна податкова адміністрація України, даючи відповідь, виходила з помилкового припущення про те, що до тарифів (прейскурантів), установлених постановою № 1351, ПДВ не включено. Крім того, відповідно до підпункту "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами в межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Таким чином, на спірні правовідносини згадана відповідь не поширюється.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем порушено вимоги чинного законодавства з питань державної дисципліни цін, то відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування економічних санкцій за дисципліни цін.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Зазначена обставина відповідно до ст..229 КАС України (2747-15) є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі - задовольнити.

Постанову господарського суду м. Севастополя від 14 травня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року –скасувати.

В позові Севастопольській міській санітарно-епідеміологічної станції –відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім як в строки та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .