ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" січня 2010 р. м. Київ К-21414/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.
при секретарі: Сірик Ю.В.
за участю представника Ужгородської митниці - Дорофеєвої Л.М.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Ужгородської митниці на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року у справі №2а-23/07 за позовом Ужгородської митниці до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Закарпатської області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2007 року Ужгородська митниця звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Закарпатської області про визнання дій посадової особи неправомірними та скасування постанов від 20 лютого 2007 року про накладення штрафу на Ужгородську митницю та на начальника Ужгородської митниці в розмірі по 340 гривень за невиконання постанови Ужгородського міськрайонного суду від 06 березня 2007 року про повернення ОСОБА_3 автомашини марки "Volvo FH-12", яка знаходиться на зберіганні на складі Ужгородської митниці.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, шо стягувач звернувся до митниці 20 березня 2007 року і в цей же день митницею було отримано постанову Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_3, та 20 березня 2007 року митницею було виписано видаткову накладну №58 на повернення ОСОБА_3 сідлового тягача.
Окрім того, відповідачем спірна постанова винесена 20 лютого 2007 року, до прийняття рішення Ужгородським міськрайонним судом у справі про порушення ОСОБА_3 митних правил та виникнення в митниці обов’язку по його виконанню.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , у разі невиконання боржником без поважних причин у встановлений строк вимог про виконання рішення, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції.
Згідно пункту 4.1. Інструкції про проведення виконавчих дій (z0865-99) , затвердженої наказом Мін’юсту від 15.12.1999р., державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, протоколом Ужгородської митниці №70/30001/07 від 25.01. 2007 р. за порушення ОСОБА_3 митних правил було затримано автомашину і така зберігалася на складі митниці. Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 06 березня 2007 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 352 Митного кодексу України, на нього накладено штраф у розмірі 8500грн., вирішено автомашину марки "Volvo FH-12" (сідловий тягач) яка знаходиться на зберіганні на складі Ужгородської митниці та документи на неї, повернути ОСОБА_3
12 березня 2007 року заступником начальника відділу ПВР ДВС Закарпатської області року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду від 06.03.2007р., надано Ужгородській митниці як боржнику строк для добровільного виконання до 19.03.2007 року, з вимогою надати підтверджуючі документи до відділу ПВР ДВС у вказаний строк.
постановами заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Закарпатської області від 20 лютого 2007 року за невиконання постанови Ужгородського міськрайонного суду від 06 березня 2007 року про повернення ОСОБА_3 автомашини марки "Volvo"та документів на неї, що зберігається на складі митниці, було накладено штраф на Ужгородську митницю в розмірі 340 грн. та на начальника Ужгородської митниці в розмірі 340 грн.
Судами при розгляді справи не було враховано те, що митницею постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана 20 березня 2007року, що унеможливлювало її виконання в добровільному порядку до 19 березня 2007року.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначеним вимогам ані дії, ані рішення відповідача не відповідають.
Проаналізувавши положення Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Інструкції про проведення виконавчих дій колегія, суддів приходить до висновку, що дії посадової особи відповідача стосовно накладення штрафу на позивача та на керівника є неправомірними, а постанови є незаконними.
Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Ужгородської митниці задовольнити.
Скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року, та ухвалити нове рішення.
Визнати неправомірними та скасувати постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Закарпатської області від 20 лютого 2007 року про накладення за невиконання постанови Ужгородського міськрайонного суду від 06 березня 2007 року штрафу на Ужгородську митницю та на начальника Ужгородської митниці в розмірі по 340грн.
постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: