Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Матолича С.В., Розваляєвої Т.С.,

секретаря –Нагорного М.В.,

за участю представників: ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" –Свистун О.С., ЗАТ "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" –Говорова С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі № 2-а-54/2008 за позовом відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа закрите акціонерне товариство "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" про визнання протиправним та скасування рішення, -

У березні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод", з урахуванням уточнених позовних вимог, звернулося в суд з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа закрите акціонерне товариство "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" про визнання противоправним та скасування рішення від 28 серпня 2007 року "Про погодження місця розміщення об’єктів та надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Кременчуці" в частині погодження місця розміщення об’єктів містобудування та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах

Справа № К-12406/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

оренди для будівництва ЗАТ "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" орієнтовною площею 0.40 га для будівництва 9-поверхового 108-квартирного жилого будинку по вул. Д. Бєдного із земель запасу не наданих у власність чи користування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення виконкому Кременчуцької міської ради від 18.05.1992 року ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" була надана земельна ділянка площею 0,9 га. в постійне користування для будівництва групи 9 поверхових багатоквартирних будинків по вул.Д.Бєдного в м. Кременчуці і вказане рішення є чинним та ніким не скасоване, тому земельна ділянка не є вільною і не може відноситися до земель запасу та передаватись іншим особам без додержання порядку и вилучення у попереднього землекористувача, яким являється позивач.

Постановою Крюківського районного суду Полтавської області від 2 жовтня 2008 р. позовні вимоги задоволені. Визнане незаконним та скасоване рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.08.2007 року "Про погодження місця розміщення об’єктів та надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м.Кременчуці" у частині, яка стосується погодження місця розміщення об’єкту містобудування та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для її будівництва закритому акціонерному товариству "Інвестиційно –кредитно –будівельна спілка" - земельної ділянки орієнтовною площею 0,40 га для будівництва 9 поверхового 108 квартирного жилого будинку по вул.Д.Бєдного із земель запасу не наданих у власність чи користування.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року постанова суду першої інстанції скасована, провадження по справі закрите відповідно до п.4 ч.1 ст. 157 КАС України з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся з позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа закрите акціонерне товариство "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" про визнання протиправним та скасування рішення в частині погодження місця розміщення об’єктів містобудування та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для будівництва ЗАТ "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" орієнтовною площею 0.40 га для будівництва 9-поверхового 108-квартирного жилого будинку по вул. Д. Бєдного із земель запасу не наданих у власність чи користування. мотивуючи тим, що спірна земельна ділянка надана позивачу під забудову.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов послався на ті обставини, що відповідач під час ухвалення спірного рішення від 28 серпня 2007 р. порушив права землекористування позивача, якому дана земельна ділянка була надана рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 18.05.1992 року №382 "Про надання Кременчуцькому виробничому об’єднанню "Вагонобудування" земельної ділянки для будівництва групи 9-поверхового багатоквартирного жилого будинку по вулиці Дем’яна Бідного в м. Кременчуці" та без відповідного вилучення надав земельну ділянку у користування на умовах оренди ЗАТ "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка".

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження по справі посилався на ті обставини, що на виконання оскаржуваного рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28 серпня 2007року, між відповідачем та ЗАТ "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" був укладений договір оренди від 16 лютого 2009 року земельної ділянки площею 3970 кв.м, що розташована за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вулиця Дем’яна Бєдного та наданої для будівництва 9-ти поверхового 108 квартирного жилого будинку. Крім того, при здійсненні повноважень власника землі відповідач не є суб’єктом владних повноважень у тому значенні цього терміну, який визначений п.1ч.1 ст. 17 КАС України, а рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпорядження землею, оскільки, реалізуючи своє право надання земельної ділянки у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, відповідач має рівні права із громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно обставин справи позивачем оскаржується рішення органу місцевого самоврядування про погодження місця розміщення об’єктів містобудування та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для будівництва ЗАТ "Інвестиційно-кредитно-будівельна спілка" орієнтовною площею 0.40 га для будівництва 9-поверхового 108-квартирного жилого будинку по вул. Д. Бєдного із земель запасу не наданих у власність чи користування.

Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення питань щодо земельних відносин відповідно закону.

Згідно спірного рішення третій особі погоджене місце розташування об’єктів будівництва та наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою із земель запасу.

Суд першої інстанції розглядаючи позовні вимоги, прийшов до обґрунтованих висновків, що даний спір є публічно-правовим, оскільки відповідач наділений відповідними повноваженнями, виходячи з вищенаведених законодавчих норм.

Суд апеляційної інстанції прийшов до необґрунтованих висновків щодо відсутності публічно-правових відносин у вказаному спорі, при цьому суд посилався на договір оренди між відповідачем та третьою стороною по справі. Разом з тим, договір оренди був укладений на підставі спірного рішення, тому наведені висновки суду апеляційної інстанції не можуть бути підставою для закриття провадження по справі, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування були відсутні відповідні договори оренди.

При розгляді вказаного спору судом апеляційної інстанції не вияснені питання щодо наявності правоустановчих документів позивача на право користування спірною земельною ділянкою на час прийняття спірного рішення, оскільки позивач посилається на рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 18.05.1992 року №382 "Про надання Кременчуцькому виробничому об’єднанню "Вагонобудування" земельної ділянки для будівництва, з якого вбачається, що земельна ділянка надавалася іншій юридичній особі.

При встановленні наведених фактів судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги частково спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням ухвали суду апеляційної інстанції та направленням справи на новий апеляційний розгляд,

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеному статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .