А Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 12.05.2010 Прийняття

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2007

у справі №А 37/130-07

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2007, позов СПД –ф.о.ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 27.06.2006 №0000561701/0. Зобов’язано Лівобережну МДПІ м.Дніпропетровська виключити із особової картки платника податку ОСОБА_1 інформацію про нараховане податкове зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 14772,14 грн., штрафні санкції в розмірі 7336 грн., та пені в розмірі 3,08 грн., стягнуто з Держбюджету на користь позивача судові витрати.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

На підставі акта невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства від 16.06.2006 №1327/17-2/2610513447 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2006 №0000561701/0, яким донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 14672,00 грн. та штрафні санкції в сумі 7336,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у квітні 2005 року віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ 14672 грн. податку на додану вартість сплаченого в ціні товару за господарськими операціями з ПП "Цесіс"на підставі виданих останнім податкових накладних.

За висновками відповідача, у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту на підставі виданих ПП "Цесіс"податкових накладних з тих підстав, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №30/490 від 17.01.2006 установчі документи ПП "Цесіс"визнані недійсними з моменту їх реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 (z0208-00) , передбачено, що свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши факт придбання позивачем протягом квітня 2005 року товарів у ПП "Цесіс"та сплати у складі їх вартості податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, дійшли вірного висновку про правомірне віднесення зазначених сум до складу податкового кредиту.

На час укладання та виконання угод між позивачем та ПП "Цесіс", останнє було зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності та як платник податку на додану вартість, акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість №152/30-024 складено податковим органом 25.01.2006.

Крім того, юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру. Доказів виключення ПП "Цесіс"з державного реєстру суду не надано.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на час видачі податкових накладних ПП "Цесіс"було платником ПДВ, податкові накладні видані з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв’язку з чим підстав для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за цими операціями немає.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2007 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.