Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої - судді-доповідача Васильченко Н.В.

суддів –Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.,Матолича С.В.

при секретарі - Сорокіній Л.В.

з участю представника відповідача Ігнатової І.О.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та санаторію "Нафтуся Прикарпаття"на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 р. по справі № 22а-1612\08 ( номер справи в суді 1 інстанції 1\514-21\108А) за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, за участю третіх осіб без самостійних вимог ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод", ТОВ "Моноліт", КП "Ян", санаторій "Нафтуся Прикарпаття"про визнання незаконними дій –

У травні 2007 р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулось до суду з позовом до Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, треті особи без самостійних вимог ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод", ТОВ "Моноліт", КП"Ян", санаторій "Нафтуся Прикарпаття"про визнання незаконними дій відповідача щодо видання реєстраційного посвідчення № 125 від 02.01.2002 р. про право колективної власності за ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод"на будівлі та споруди по вул. Бориславській в м. Дрогобичі та скасування цього реєстраційного посвідчення.

Постановою господарського суду Львівської області від 07 вересня 2007 р. позов задоволений. Визнані незаконними дії Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки щодо видання реєстраційного посвідчення № 125 від 02.01.2002 р. про право колективної власності за ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод"на будівлі та споруди за адресою м. Дрогобич, вул. Бориславська, 51\1. Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки зобов’язано скасувати реєстраційне посвідчення № 125 від 02.01.2002 р.

Постанова господарського суду мотивована порушенням відповідачем п. 16 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженої наказом № 121 від 09.06.1998 р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики. А саме відсутністю у ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод"належних правоустановчих документів на спірне нерухоме майно.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 р. постанова господарського суду Львівської області від 07 вересня 2007 р. скасована. В задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована наявністю необхідних для реєстраціїї права власності на об’єкти нерухомого майна правовстановлюючих документів у ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод".

Не погоджуючись із рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду, регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області та санаторій "Нафтуся Прикарпаття"подали касаційні скарги, в яких просять вказане рішення скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скарги обгрунтовані невірним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами, обгрунтованості застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційних скарг, колегія суддів знаходить підстави до їх задоволення.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу № 259 від 30.06.1994 р. на базі державного підприємства "Дрогобицький машинобудівний завод"створено ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод"шляхом корпоратизації.

Як вбачається із змісту реєстраційного посвідчення, на підставі наказу Держкомнафтогазу № 259 від 30.06.1994 р. та наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області № 1042 від 01.12.1999 р. та переліку об’єктів будівель та споруд, затвердженого Держкомнафтогазомпромом 12.11.2001 р. відповідач видав ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод"реєстраційне посвідчення № 125 від 02.01.2002 р. на право колективної власності за ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод"на будівлі та споруди по вул. Бориславській, 51\1 в м. Дрогобичі відповідно до цього переліку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на порушення відповідачем п. 16 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що преребувають у власності юридичних на фізичних осіб, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.1998 р. (z0399-98)

Відповідно до цього пункту правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться така реєстрація, визначено накази Фонду державного майна України з додатком –переліком об’єктів нерухомого майна.

Відповідач же, як зазначив суд, провів реєстрацію права власності за колективом ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод"на підставі наказу регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області № 1042 від 01.12.1999 р., який не має додатку. А тому, на думку суду, така реєстрація є незаконною.

Такий висновок суду грунтується на матеріалах справи.

Як вбачається із листа Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки реєстрація права власності на будівлі та споруди за ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод"була проведена 02.01.2002 р. на підставі наказу Держкомнафтогазу від 30.06.1994 р. № 259, оскільки приватизація Дрогобицького машинобудівного заводу відбувалась через корпоратизацію згідно указу Президента України від 15.06.1993 р. Відповідно, саме цей наказ і став правовстановлювальним документом з додатками № 1 та № 2. Додаток № 1 складається із акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства "Дрогобицький машинобудівний завод"

Саме реєстраційне посвідчення також містить підставу для його видачі наказ Державного комітету України по нафті і газу "Держкомнафтогаз"від 30.06.1994 р. № 259 та наказ регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області № 1042 від 1 грудня 1999 р.

Вказані обставини проведення реєстрації права колективної власності на об’єкти нерухомості ніким із учасників процесу не заперечуються.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, по здійсненню реєстрації права власності та видачі реєстраційного посідчення регулювались чинною на той момент Інструкцією про порядок державної реєжстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (z0399-98) , затвердженої наказом № 121 від 09.06.1998 р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції реєстрація права власності (z0399-98) проводиться на підставі правовстановлюючих документів, які подаються в оригіналі та в копії з проставленням на оригіналі правовстановлюючого документу реєстраційного напису.

Додаток № 1 до Інструкції (z0399-98) містить вичерпний Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна . Такими документами є :

1. Договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

2. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

3. Свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріальними конторами.

4. Свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

5. Свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

6 Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

7. Свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді.

8. Свідоцтва про право власності на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України.

9. Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.

10. Договори відчуження між юридичними особами недержавної форми власності.

11. Рішення судів, арбітражних судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

12. Акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель.

13. Витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним колективом або членом цього колективу і виконкомом міської (районної) ради депутатів трудящих, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію.

14. Рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору.

15. Мирова угода, затверджена ухвалою суду.

16. Накази органів Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам.

17. Копія виконавчого листа щодо конфіскації об'єкта нерухомого майна та копія опису нерухомого майна, затверджена суддею.

Дублікати правовстановлювальних документів, видані нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, органами приватизації, державними архівами.

18. Свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами у будівництві нового житла.

Відповідно до п. 16 Інструкції (z0399-98) , на підставі якого в даному випадку могла проводитись державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна, таким праволвстановлюючим документом є наказ Фонду державного майна з додатком –переліком об’єктів нерухомого майна про передачу цих об’єктів у власність акціонерним товариствам.

Як встановлено матеріалами справи, такий перелік об’єктів нерухомого майна при реєстрації був відсутній.

Вказана обставина ніким із учасників процесу не заперечується.

Наказ Державного комітету України по нафті і газу № 259 від 30 червня 1994 р., на підставі якого проведена реєстрація права власності та видано реєстраційне посвідчення, не є правовстановлюючим документом відповідно до Інструкції, який би давав право на проведення реєстрації права власності та видачу реєстраційного посвідчення відповідачем.

Крім того, вказаний наказ є наказом "Про створення АТ "Дрогобицький машинобудівний завод", пункт 2 якого затверджує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства "Дрогобицький машинобудівний завод".

Наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області № 1042 від 1 грудня 1999 р. затверджує завершення приватизації ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод"і не має додатку у вигляду переліку об’єктів нерухомості, які передаються у власність ВАТ "Дрогобицький машинобудівний завод".

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обгрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення.

Колегія суддів дійшла думки, що Дрогобицьке державне комунальне міжміське бюро технічної інвентарізації та експертної оцінки при реєстрації права власності на майно діяло в межах повноважень, але при цьому допустило порушення норм матеріального права, які підлягають застосуванню при вчиненні таких дій.

Висновок суду апеляційної інстанції про наявність у позивача необхідних, передбачених законом правовстановлюючих документів для реєстрації права власності на об’єкти нерухомості, не грунтується на матеріалах справи і суперечить їм., а тому є незаконним.

Таким чином, суд першої інстанції постановив законне та обгрунтоване рішення, яке було помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів –

Касаційні скарги регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та санаторію "Нафтуся Прикарпаття"задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 р. по справі № 22а-1612\208 скасувати.

Залишити в силі постанову господарського суду Львівської області від 07 вересня 2007 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .