К-13097/09-С Про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги - 26.01.2010 Прийняття

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної державної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни до 05 травня в розмірі, встановленому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є інвалідом війни ІІІ групи, а тому відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач у 2005-2008 роках провів йому виплату цієї допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті вказаної допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , позивач просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену грошову допомогу за 2005- 2008 роки у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 04 грудня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради в виплаті ОСОБА_6 щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за 2007, 2008 роки .

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради на користь ОСОБА_6 недоотримані суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2570, 42 грн. та за 2008 рік у розмірі 3010,00 грн., а всього у загальному розмірі 5580, 42 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року постанову Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 04 грудня 2008 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної адміністрації Макіївської міської ради звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення судів та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що позивач визнаний інвалідом війни ІІІ групи, та має право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня.

При цьому відповідач виплатив їй зазначену допомогу за 2005-2008 роки відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України"на відповідні роки в таких розмірах: за 2005 рік–270 грн., за 2006 рік –270 грн., за 2007 рік –300 грн. та за 2008 рік -350 грн.

Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції) передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни III групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Однак статтею 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"та статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що у 2004-2006 роках виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) інвалідам війни, до яких відноситься позивач, здійснюється в розмірі 270 грн. та 270 грн. відповідно.

При цьому, пунктом 18 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"зупинено дію частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни.

Зазначені Закони України, в періоди з 05 травня по 30 вересня відповідних років, протягом яких позивач могла отримати грошову допомогу в порядку, визначеному частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не були визнані неконституційними.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 05 травня інвалідам війни.

Крім того, згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас відповідно до позиції Конституційного Суду України, висловленої у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) , конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України (254к/96-ВР) та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями Законів України "Про Державний бюджет України"на 2005-2006 роки фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України "Про Державний бюджет України"на відповідний рік.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що суди обох попередніх інстанцій під час вирішення даного спору, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2005-2006 роки, правильно виходили з того, що виплати позивачу одноразової грошової допомоги за вказаний період відповідали вимогам закону.

Разом з тим, з висновком судів про задоволення позовних вимоги щодо виплати позивачеві недоплаченої грошової допомоги за 2007-2008 роки в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року (489-16) інвалідам війни ІІІ групи, до яких відноситься і позивач, була передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги у 2007 році в розмірі 300 грн. і зупинена дія статті 13 вищенаведеного Закону України.

Окрім того, пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

А постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року (183-2008-п) встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни ІІІ групи, до яких відноситься і позивач, здійснюється у розмірі 350,00 грн.

Тобто за 2007-2008 роки позивачу була проведена виплата щорічної допомоги до 5 травня, відповідно до законів, які діяли на момент виникнення спірних відносин, а саме: на час призначення та виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення вищезазначеної щорічної разової допомоги, і тому висновок судів про задоволення позовних вимог за вказаний період був помилковим.

Окрім того, колегія суддів вважає помилковим посилання судів на пункт 1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі № 1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення п. 13 ст. 71, якою зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, а також посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) в частині визнання неконституційними положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", - оскільки зазначені рішення були прийняті після проведення виплати цієї допомоги.

Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року та до 5 травня 2008 року) відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суди при розгляді справи дійшли помилкового висновку, про те, що у 2007 та 2008 роках виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки правові підстави для здійснення такої виплати за 2007, 2008 роки відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) були відсутні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог за 2007-2008 роки, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення в частині незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів - судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині зобов’язання відповідача щодо виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки рік підлягають скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної державної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 04 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року у справі в частині задоволення позову –скасувати та відмовити ОСОБА_6 в задоволенні цієї частині позову.

В решті постанову Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 04 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року у справі за позовом до управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної державної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня –залишити без зміни.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.