Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.. Черпіцької Л.Т.

при секретарі: Сірик Ю.В.

за участю представників:

ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго"- Дяченко Г.О.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року у справі №2а-7093/08 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

У липні 2008 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго"про стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р. (форма № 10 –ПІ (річна)), наданого відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2007р. склала 8224 осіб; з них –середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –151 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників за 2007р. складає 178010,10 грн. Середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 21645,00 грн.

За розрахунком позивача, середньооблікова чисельність інвалідів, що повинні працювати на робочих місцях підприємства, створених відповідно 4-х відсоткового нормативу у 2007р. –складає 329 осіб. У 2007р. середньооблікова чисельність інвалідів, що працювали на підприємстві, склала 151 осіб.

У відповідності з ч.1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст.181 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відноси відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у 2007р. подавав до районних центрів зайнятості Дніпропетровської області звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких були зазначені вакантні посади для працівників, яким встановлена інвалідність, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та штампи центрів зайнятості на копіях звітів.

Окрім того, позивачем постійно направлялись до районних центрів зайнятості Дніпропетровської області листи про готовність працевлаштувати інвалідів.

У 2007р. відповідачем були працевлаштовані 61 інвалід. За направленням центру зайнятості Дніпропетровської області підприємством були працевлаштовані 32 інваліда.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач відмовляв у працевлаштуванні інвалідів.

Не можна залишити поза увагою те, що ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго"є суб’єктом електроенергетики.

Згідно ч.8 ст. 21 Закону України "Про електроенергетику"створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві .

Однак, в матеріалах справи відсутні дані про те, яка саме чисельність працівників на підприємстві відповідача у 2007 році була зайнята у непромисловому виробництві.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.