Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року

у справі № 2-а-1095/08 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства "Сніжнеантрацит"

до Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2008 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Сніжнеантрацит"(далі –ДП, позивач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області (далі –ДПІ, відповідач) від 31 жовтня 2007 року № 0002691540/0 та № 0002681540/0.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дія Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (2535-12) (далі – Закон № 2535-ХІІ (2535-12) ) має спеціальний характер по відношенню до Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) тільки у частині нарахування та сплати податку на землю, а нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку передбачено саме Законом № 2181-ІІІ (2181-14) .

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року постанову окружного адміністративного суду скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2007 року № 0002691540/0 та № 0002681540/0, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 15793,30 грн. з плати за землю.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що спеціальним законом, а саме Законом № 2535-ХІІ (2535-12) встановлено контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а тому звернення відповідача до норм Закону № 2181-ІІІ (2181-14) є безпідставним.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ оскаржила його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року та відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Спірні штрафні санкції було застосовано відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання по платі за землю.

З преамбули Закону України № 2535-ХІІ (2535-12) , у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Згідно статі 25 Закону № 2535-ХІІ (2535-12) за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 2535-ХІІ за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України (2768-14) та законами України.

Преамбулою Закону № 2181-ІІІ (2181-14) визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону № 2535-ХІІ (2535-12) та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону № 2181-ІІІ (2181-14) є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон № 2535-ХІІ (2535-12) є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

З огляду на наведене, висновок суду апеляційної інстанції у цій справі щодо превалювання Закону № 2535-ХІІ (2535-12) над положеннями Закону № 2181-ІІІ (2181-14) щодо накладення штрафу за порушення строків розрахунків з земельного податку є помилковим.

Однак, як встановлено в ході розгляду справи судом першої інстанції, позивач здійснював платежі з податку за землю у 2007 році платіжними дорученнями, в яких чітко зазначав призначення платежу –ІІ, ІІІ квартали 2007 року, жовтень, липень, серпень, вересень 2007 року (а.с. 10-20). У той же час за позивачем рахувався податковий борг з цього податку, який виник у 2006 році на підставі поданих ним до податкової інспекції податкових розрахунків. Відповідачем суми податку на землю, сплачені позивачем у 2007 році вказаними платіжними дорученнями, були зараховані на погашення податкового боргу, що виник у 2006 році.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 30.1 статті 30 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні"передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до статті 13 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Системний аналіз норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) дає підстави для висновку, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.

Отже, у спірному випадку відповідачем безпідставно не враховувалось призначення платежів, визначене позивачем у платіжних документах, та неправомірно перераховувались кошти, сплачені позивачем, на погашення заборгованості, яка виникла раніше. А відтак нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення граничних строків їх сплати на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ є необґрунтованим.

За наведених обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що помилковість мотивів, з яких виходив суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не призвело до неправильного вирішення спору по суті, а тому касаційну скаргу ДПІ слід відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному Донецької області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.