Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року

у справі № 41/164а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства"

до Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області

третя особа - Новгородська селищна рада с. Новгородське

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Донецької області від 27 червня 2007 року задоволені позовні вимоги ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства". Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дзержинську Донецької області № 0000072304/0 від 25 лютого 2003 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19608,85 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на позивача не поширюються вимоги статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), оскільки ним не здійснювалися розрахункові операції в розумінні вимог вказаного Закону.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства"в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався, зокрема на те, що ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства"не надало доказів того, що у нього були відсутні розрахункові операції безпосередньо в салоні ритуальних послуг, у зв’язку з чим не було необхідності застосування РРО при їх проведенні.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства"оскаржило її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року та залишення в силі постанови Господарського суду Донецької області від 27 червня 2007 року.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що 25 лютого 2003 року ДПІ у м. Дзержинську Донецької області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072304/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 19608,85 грн.

Зазначене рішення прийнято ДПІ у м. Дзержинську Донецької області на підставі акту № 5/1-23-111 від 21 лютого 2003 року комплексної (планової) документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 21 серпня 2001 року по 30 вересня 2002 року (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства"нараховані штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме, непроведення через реєстратор розрахункових операцій за квітень-жовтень 2002 року суми 3 921,77 грн.

На підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 19 608,85 грн. як п’ятикратний розмір суми непроведеної через реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Отже, обов’язок суб’єкта підприємницької діяльності проводити розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій та нести відповідальність за невиконання такого обов’язку, залежить від факту їх здійснення.

Згідно зі статтею 10 Закону № 265/95-ВР перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України і Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 "Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (1336-2000-п) можливість надання ритуальних послуг без застосування реєстратора розрахункових операцій передбачена лише за умови проведення розрахунків вдома у замовника.

ТОВ "Новгородський комбінат комунального господарства"не доведено, що розрахунки за надання ритуальних послуг проводилися вдома у замовника, в результаті чого не було необхідності застосовувати РРО.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новгородський комбінат комунального господарства"відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.